ISSN 2413-5372, Свідоцтво про державну перереєстрацію КВ №25381-15321 ПР від 07.01.2023 р.
Search

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ "ВІСНИК КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА"

Архів номерів

Теорія структурного функціоналізму як методологічна основа дослідження кримінальної процесуальної діяльності слідчого

Сторінки: 45-54
Рік: 2018
Видавець: ТОВ "Правова Єдність"
Скачати файл: 3_2018_Tsutckiridze.pdf

Анотація

Структурний функціоналізм є однією із макросоціологічних теорій, які вивчають суспільство, цивілізацію як велику соціальну систему, що має внутрішню структуру і взаємини між структурними елементами. Однією з соціальних підсистем є система кримінального провадження, елементом котрої є кримінальна процесуальна діяльність слідчого. Останній вид людської діяльності, у свою чергу, також має структурну будову з характерними елементами, що взаємодіють між собою. Тому актуальним є розгляд теорії структурного функціоналізму як методологічної основи дослідження кримінальної процесуальної діяльності слідчого. Втім, науковці досліджували загальні аспекти теорії структурного функціоналізму, вчені не робили акценту на розгляді зазначеної теорії як методологічної основи дослідження кримінальної процесуальної діяльності слідчого.

Зазначено, що спільним є розуміння функції як такої діяльності одиниці у суспільстві, яка сприяє існуванню самого суспільства. У випадку, коли одиниця у своїй діяльності сприяє існуванню суспільства, вона пристосовується у структурі суспільства.

Якщо розуміти кримінальний процес як підсистему суспільства, то його соціологічною функцією є інтеграція суспільства, його нормальне функціонування. А коли розглянути кримінальний процес як певне «мікросуспільство», то кожний суб’єкт кримінального процесу має виконувати діяльність, яка сприяє перебігу усього кримінального процесу в цілому, та яка у результаті сприяє «комфортному» співіснуванню цього суб’єкта з іншими суб’єктами кримінального процесу. Таким чином, слідчий, виконуючи кримінальну процесуальну функцію, має сприяти виконанню завдань усього кримінального процесу. В іншому випадку такий слідчий шкодить «функціонуванню» усієї системи кримінального процесу та, звичайно, є зайвою фігурою, яка у процесі діяльності не адаптується та не пристосовується як складова одиниця органів судочинства.

Зроблено висновок, що розуміння кримінального процесу як певної структури суб’єктів із системними зв’язками та виконуваними функціями дозволяє використовувати соціологічну теорію структурного функціоналізму як методологічну основу для наукових пошуків. Застосування під час дослідження загальнотеоретичних соціологічних висновків щодо діяльності соціальних структур, їх суб’єктів, структурних зв’язків, функцій, соціальної амбівалентності, дисфункції тощо дозволить з’ясувати місце слідчого у системі кримінального процесу, його внутрішню та зовнішню взаємодію у кримінальному провадженні. Так як юридичні норми, регулюючи правовідносини, впливають на соціальну поведінку людей, так і загальні закони соціальних відносин відображаються у правовому регулюванні кримінальної процесуальної діяльності слідчого.

Визначено, що подальша робота над тематикою наукової методології дослідження процесуальної діяльності слідчого можлива за наступними напрямами: 1) дослідження інших аспектів теорії структурного функціоналізму як методологічної основи дослідження кримінальної процесуальної діяльності слідчого; 2) визначення інших методологічних підвалин слідчої діяльності.

Ключові слова: структурний функціоналізм, функція, дисфункція, структура, кримінальна процесуальна діяльність, розслідування, слідчий. 

Подати статтю