Review

У статті розглядається правове регулювання інституту імунітету свідків у кримінальному провадженні України та Великобританії, спираючись на порівняльно-правовий аналіз. Виходячи з аналізу наукового дослідження вбачається, що імунітет свідка є інституцією покликаною забезпечувати звільнення у передбачених законом випадках особи, яка підлягає допиту як свідок, від обов’язку давати показання у кримінальному провадження.

У статті поставлено за мету здійснити ретельний аналіз  установленого та функціонуючого імунітету свідка у формі процесуальної інституції, яка закріплена у нормативно-правових актах Великобританії та порівняти її з формою, закріпленою національним кримінальним процесуальним кодексом.

Інститут імунітету свідків знаходить своє відображення і в законодавчих актах Великобританії так, спочатку допиту особі роз'яснюються його права, в ході яких йому описується суть пред'явленого йому звинувачення, йому роз'яснюється, що він не зобов'язаний давати показання, і все, що буде їм показано в ході допиту - буде доказом у кримінальній проваджені.

В залежності від категорії свідка на прикладі «solicitor» адвоката, процесуальний закон розділяє імунітет на обмежений і абсолютний. В першому випадку свідку надано право відмовитися від дачі показань, а в другому йому належить обов'язок не розголошувати певні відомості, які стали йому відомими у зв'язку з виконанням професійної діяльності.

У статті зроблено заключення про особливості імунітету свідків в обох країнах та пропозиції щодо подальшого вдосконалення інституту в українському законодавстві.

Ключові слова: кримінальний процес, кримінальне провадження, свідок, недоторканність свідка, Кримінально-процесуальний кодекс України, кримінально-процесуальне законодавство Англії, порівняльно-правовий аналіз, право на захист.