Review

Personal autonomy as a system of individual rights and freedom to choose own way of life is one of the basic principles of criminal law, commonly interpreted as person’s capacity to act independently and take responsibility for own actions, as well as free will and freedom of choice. European Court of Human Rights usually emphasize principle of personal autonomy to demand respect for human liberty, for example, victim rights protection even in case of uncommon behavior, avoiding forced self-incrimination of suspect, assuring individual right to defend or represent himself or herself before the court in person or through lawyer of own choice, etc. Legal guarantees of personal autonomy in the criminal process, prescribed in the chapter «Principles of criminal proceedings» of the Criminal Procedure Code of Ukraine, are indirect and, therefore, are not sufficiently effective. Also, it leaves unresolved issue of interventions in the criminal process, e. g. at public hearing, taken by autonomous agents (counteragents) such as activists, journalists, paralegals, private detectives, pressure groups, human rights defender organizations, etc. In this regard, it is proposed to amend criminal procedure law to include personal autonomy into principles of criminal proceedings and prescribe that the court or investigating judge by the application of concerned person or by own initiative makes a motivated decision to ensure respect for personal autonomy, judging as lawful or unlawful concrete practices of personal autonomy, related to criminal proceedings, also establishing lawful ways to realize rights, duties and interests for free choice of the person.

References

1. 1. Ashworth A., Horder J. Principles of Criminal Law. Oxford University Press. 2013. 544 p.
2. Feuerbach, Anselm von. Pragmatischer Theil des peinlichen Rechts. Drittes Buch. Lehrbuch des gemeinen in Deutschland gültigen peinlichen Rechts. 1808. 439–566.
3. Bouyssou N., Pelloni F. Habeas Corpus: contributions to the rule of law’s cause. Revista Brasileira de Direito Processual Penal. 2 (1). 2016. P. 111–143.
4. Герасимчук О. П. Набуття особою статусу потерпілого в кримінальному судочинстві України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи» (м. Івано-Франківськ). Юридичний інститут Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. 2015. C. 186–189.
5. Ляш А. О., Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого за новим КПК України. Часопис Академії адвокатури України. 2013. № 1 (18). C. 1–6.
6. Фулей Т. Застосування практики Європейського Суду з прав людини при здійсненні правосуддя. Київ, ОБСЄ. 2015. 208 с.
7. Шеляженко Ю. В. Особиста автономія у практиці Європейського Суду з прав людини. Правничий вісник Університету КРОК. 2017. № 26. С. 118–126.
8. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012, станом на 05.01.2017. URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/4651–17
9. Шеляженко Ю. Проблеми забезпечення особистої автономії у праві на справедливий суд. Актуальні питання реформування процесуального законодавства в Україні: збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 2017. C. 43–45.
10. Мамченко Н. Изменения в УПК: как предотвратить катастрофу. Судебно-юридическая газета. 2017. URL: http://sud.ua/ru/news/publication/112973-izmeneniya-v-upk-kak-predotvratit-katastrofu
11. База даних рішень та документації Європейського Суду з прав людини. URL: http://hudoc.echr. coe.int
12. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, станом на 05.01.2017. URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/995_004
13. Toy-Cronin B. A Defence of the Right to Litigate in Person. Oxford Journal of Legal Studies, 1 (37), 2017. 238–254.
14. White M., Gutheil T. A proposed model for assessing defendant competence to self-represent. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. 44 (4). 2016. C. 425–436.
15. Hashimoto E. Resurrecting Autonomy: The Criminal Defendant’s Right to Control the Case. Boston University Law Review, 3 (90), 201. C. 1147–1187.
16. Strong J. Consensual Modifications of the Rules of Evidence: The Limits of Party Autonomy in an Adversary System. Nebraska Law Review. 2 (80). 2001. C. 159–170.
17. Luban D. Lawyers as upholders of human dignity (when they aren’t busy assaulting it). University of Illinois Law Review. 3. 2005. C. 815–845.
18. Шеляженко Ю. Автономія приватних осіб, зокрема, приватних детективів та журналістів-розслідувачів у праві збирати інформацію. «Теоретико-правові засади становлення, розвитку та діяльності інституту приватних детективів: вітчизняна та зарубіжна практика»: тези Міжнародної науково-практичної конференції. Вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК». 2017. C. 198–205.
19. Smith S. The Right to a Public Trial and Closing the Courtroom to Disruptive Spectators. Washington University Law Review. 1 (93). 2015. C. 235–246.