Анотація

Загальновідомо, що однією із ознак відновного правосуддя є застосування медіації як ефективного способу вирішення спору. Вищевказаний процес виявився досить популярним у практиці вітчизняних юристів, що в свою чергу стало підґрунтям до неоднозначної практики та необхідності уваги законодавця. Більш того, через свою ефективність медіаційна  практика набула широкого поширення в професійній діяльності вітчизняних юристів. Саме тому в Україні відбуваються рушійні зміни з метою законодавчого закріплення вказаного інституту. Тим не менш, через відсутність детальної законодавчої регламентації базових положень регулювання медіації, а саме -  статусу медіатора, нормативного закріплення нерозголошення клієнтської таємниці, органів контрою якості наданих послуг тощо, існує ймовірність зловживання застосування вказаного інституту на території України.

Метою статті є визначення проблемних питань, які можуть виникнути у випадку поєднання ролей адвоката та медіатора в межах одного провадження.

На основі проведеного аналізу нормативної бази вітчизняного та міжнародного законодавства, варто окреслити наступні проблеми.

1. Доводиться думка, що на сьогоднішній день вагомою причиною відсутності активного використання послуг медіатора є перелік підстав до яких відносяться як низький рівень поінформованості суспільства так і відсутність законодавчого підґрунтя.
2. Робиться висновок, що проведення медіації адвокатом в межах одного провадження дає підстави для ризику  порушення основних принципів медіації, а саме – конфіденційності та незалежності. Дані твердження базуються на окресленні різних за своєю суттю та цілями професій.
3. Відзначається, що проблемним питанням є той факт, що між адвокатом та клієнтом мають місце  відносини, які регулюються договором про надання адвокатських послуг, на відміну від іншої сторони переговорів. Вказаний факт зумовлює низку можливостей для зловживання статусом медіатора та здійснення недобросовісної  адвокатської діяльності.
4. Визначено, що як і міжнародне так і українське законодавство не містять заборони, щодо можливості адвоката виступати у якості медіатора, що звільняє адвоката від відповідальності за проведення неякісної медіації.
5. Обґрунтовується наявність правової колізії у випадку завершення процедури медіації без результату у вигляді примирення між підозрюваним та потерпілим. Також окреслюється можливість маніпуляцією наданої сторонами інформації у випадку зміни ролі адвоката.

Ключові слова: примирення, процедура медіації, адвокатська діяльність, конфіденційність.