Анотація

У статті на основі проведеного аналізу наукових праць учених, вітчизняного кримінального процесуального законодавства, міжнародно-правових актів, рішень Європейського суду з прав людини та матеріалів вітчизняної правозастосовної практики розглянуто проблемні питання розуміння змісту та реалізації засади презумпції невинуватості.

Відзначається, що правильне розуміння змісту засади презумпції невинуватості має не лише теоретичну цінність, а й становить основу для належної реалізації її положень у правозастосовній діяльності.

Метою статті є з’ясування розуміння презумпції невинуватості як складової права на справедливий суд у практиці Європейського суду з прав людини, розкриття проблем її реалізації у вітчизняній правозастосовній практиці та визначення пропозицій щодо їх вирішення.

Презумпція невинуватості обґрунтовано розглядається як процесуальна гарантія забезпечення прав підозрюваного та обвинуваченого у сфері кримінального провадження, реалізація якої обумовлює забезпечення права на справедливий суд.

За результатами проведеного дослідження зроблено висновки та надано пропозиції щодо забезпечення реалізації засади презумпції невинуватості як складової права на справедливий суд. Підтримано позицію про те, що презумпція невинуватості має призначенням запобігати необґрунтованим звинуваченням у вчиненні злочину та формуванню громадської думки щодо винуватості особи за відсутності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Обгрунтовано, що слідчі та судові рішення, крім обвинувального вироку, не повинні містити тверджень щодо винуватості особи у вчиненні злочину. Запропоновано передбачити у вітчизняному законодавстві відповідальність посадових осіб за поширення інформації, що порушує презумпцію невинуватості.

Ключові слова: презумпція невинуватості, право на справедливий суд, практика Європейського суду з прав людини, кримінальне провадження, судове рішення.