Стаття присвячена дослідженню особливостей реалізації прокурором функції обвинувачення під час доказування на досудовому розслідуванні. Автором вивчено наукові підходи до визначення поняття «функція» в кримінальному процесуальному праві, встановлено особливості функції обвинувачення.

На підставі аналізу різних теоретичних позицій учених зроблено висновок, що прокурор у кримінальному процесі здійснює єдину функцію – функцію обвинувачення, яка полягає у встановленні події кримінального правопорушення, викриття особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (її встановлення, повідомлення їй про підозру), складанні обвинувального акта, пред’явлення обвинувачення, підтримання його в суді, застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Визначено, що всі форми участі прокурора у доказуванні можна поділити на два види: 1) безпосередні форми участі прокурора у збиранні та перевірці доказів; 2) опосередковані форми, що охоплюють надання вказівок, доручень у кримінальному провадженні.

У статті досліджено повноваження прокурора у кримінальному процесі. Визначено, що обвинувальна функція реалізується прокурором як на досудовій, так і на судовій стадіях кримінального провадження. Виділено повноваження прокурора на досудовому слідстві, які мають характер підготовчих до реалізації функції обвинувачення, та низку повноважень суто обвинувальних. Зроблено висновок, що первинне обвинувачення реалізується шляхом повідомлення особі про підозру, а заключним етапом обвинувачення на досудовому слідстві є затвердження або складення прокурором обвинувального акта, а також клопотань про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

Ключові слова: прокурор, функція обвинувачення, доказування, процесуальні повноваження, кримінальний процес.