Анотація

Анотація. У статті розглянуто положення чинного кримінального процесуального законодавства України, рішення Європейського суду з прав людини та сучасна практика судів України щодо застосування концепції «плодів отруєного дерева» та винятків з неї. Доведено, що встановлення вчинення відповідного кримінального правопорушення певною особою або навпаки її непричетність до його вчинення здійснюється на підставі доказів, наданих суду учасниками процесу у змагальній процедурі. Визначення допустимості наданих суду доказів є гарантією балансу прав всіх учасників кримінального провадження та забезпечення ухвалення судом законного та справедливого рішення по справі. У цьому контексті імплементація концепцій, сформульованих у кримінальних процесах зарубіжних країн, щодо питань допустимості доказів, до чинного кримінального процесуального законодавства України набуває важливого значення та потребує додаткового дослідження.

Метою статті є дослідження сутності концепцій, які є виключенням з правила «плодів отруєного дерева», здійснення їх застосування у судовій практиці України, задля одержання нових наукових знань та забезпечення правильного розуміння.

У світовій практиці та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, були сформовані певні концепції при вирішенні питання допустимості доказів у кримінальному процесі, які імплементуються на теперішній час і до судової практики України. Найбільш поширеною та відомою з них у питаннях визнання доказів недопустимими є концепція «плодів отруєного дерева», сутність якої полягає в тому, що якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Однак, на теперішній час вже існує певна кількість концепцій, які є виключенням з неї та пропонують інший підхід у питанні визнання доказів допустимими.

Зазначено, що всі виключення з концепції «плодів отруєного дерева» мають спільні риси, зокрема: по-перше, концентрування дослідження не на порушенні як на такому, а на його суті; по-друге, встановлення впливу тих чи інших порушень на забезпечення справедливого судового розгляду; по-третє, дослідження впливу порушень на довіру до відповідного доказу та можливість суду дійти певних висновків щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного кримінального правопорушення. Тобто, вони надають можливості відходу від формалізму в питаннях, які торкаються: допустимості доказів, забезпечення справедливого судового розгляду та досягнення мети кримінального провадження.

Зроблено висновок, що застосування, при вирішені питання щодо допустимості доказів у кримінальному провадженні, наряду з концепцією «плодів отруєного дерева» інших концепцій, які фактично є виключенням з означеної, дають гнучкості кримінальному процесу у питанні визнання доказів допустимими, що забезпечує справедливість судового процесу для обох сторін та певний баланс між громадськими інтересами суспільства та особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, її прав та свобод. Справедливість процесу в цілому та рішення (вироку) суду, як документу який приймається за його наслідками, може бути досягнутий прозорістю та зрозумілістю застосованих норм та процедур для учасників процесу та суспільства.

Ключові слова: кримінальний процес, концепція «плодів отруєного дерева».