Анотація

У статті досліджуються сучасні законодавчі ініціативи України щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), запропоновані у проєктах законів № 4002, № 5193, № 8384 та № 12406. Актуальність дослідження зумовлена зростанням загроз національній та міжнародній безпеці, що породжують обхід санкційних обмежень через складні фінансові, правові та транскордонні схеми, а також необхідністю належної імплементації Україною зобов’язань перед Європейським Союзом у сфері кримінального переслідування за порушення санкцій. Вивчення цієї проблеми є необхідним для удосконалення інструментів правозастосування та запобігання безкарності підсанкційних суб’єктів.

Метою дослідження є виявлення концептуальних особливостей, сильних і слабких сторін кожного із зазначених законопроєктів, а також визначення ступеня їх відповідності європейським підходам до криміналізації порушень санкцій, передусім у контексті імплементації положень Директиви (ЄС) 2024/1226. У рамках дослідження проведено детальний формально-юридичний та порівняльно-правовий аналіз пропонованих норм. Так, в межах складу злочину приділена увага поняттю «істотної шкоди». Розглянуто різні підходи до визначення суб’єкта злочину (фізична особа, підсанкційний чи будь-який інший суб’єкт). Розкрито інші об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину. Визначено, чи забезпечують законопроєкти розмежування між кримінальною та адміністративною відповідальністю, і чи враховують вони міжнародні стандарти у сфері санкційного комплаєнсу.

Методологічною основою дослідження є застосування формально-юридичного, системно-структурного, порівняльно-правового, прогностичного, догматичного методів. Такий підхід дозволив забезпечити комплексний аналіз кожної з ініціатив та здійснити критичну оцінку їх спроможності запровадити ефективний кримінально-правовий механізм реагування.

У результаті дослідження встановлено, що найбільш відповідним міжнародним стандартам є законопроєкт № 12406, який передбачає формалізований склад злочину, чіткі правові дефініції, механізми звільнення від відповідальності у разі добровільного розкриття фактів порушення. Інші законопроєкти мають фрагментарний характер і не враховують повною мірою специфіку обходу санкцій як суспільно небезпечного явища. У висновках обґрунтовано потребу в комплексному реформуванні законодавства у сфері санкцій, з урахуванням міжнародних зобов’язань України, стандартів ЄС та практики кримінального переслідування у державах-членах Євросоюзу.

Ключові слова: санкції; кримінальна відповідальність; законопроєкти; національна безпека; обхід санкцій; санкційна політика; звільнення від кримінальної відповідальності.