Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу правового регулювання негласних слідчих (розшукових) дій у контексті гарантування прав людини в умовах сучасних безпекових викликів. Досліджуються концептуальні засади негласних розслідувань, їх історична еволюція – від ранніх форм прихованого стеження до високотехнологічних цифрових інструментів – та особливості застосування у провідних демократичних державах. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу моделей США, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії та Польщі, які демонструють різні підходи до судового контролю, агентурних операцій, цифрового стеження та інституційного нагляду. Окремо висвітлено стандарти Європейського суду з прав людини щодо втручання у приватне життя, включно з вимогами законності, необхідності, пропорційності, ефективного контролю та постфактум-гарантій.

Український контекст аналізується крізь призму ключових системних проблем: формальності судового контролю, недостатності прокурорського нагляду, колізій між оперативно-розшуковою діяльністю та НСРД, нерегульованості застосування штучного інтелекту, big data, біометрії та spyware, а також відсутності незалежного зовнішнього моніторингу. Доведено, що ці чинники не лише знижують рівень захисту приватності, але й формують ризики недопустимості доказів та порушення стандартів справедливого судового розгляду.

У дослідженні запропоновано структурну модель реформування українського законодавства, яка передбачає підвищення якості судового контролю, створення незалежного oversight-органу, впровадження процедурної регламентації цифрових технологій, запровадження постфактум-гарантій та гармонізацію взаємодії між оперативно-розшуковою та кримінально-процесуальною діяльністю. Наголошено, що адаптація зарубіжних стандартів повинна здійснюватися за моделлю «гнучкої імплементації», яка враховує особливості воєнного стану та рівень безпекових загроз.

Наукова новизна дослідження полягає у поєднанні порівняльно-правового, доктринального та технологічного аналізу, що дозволило сформувати цілісну концепцію модернізації інституту НСРД у відповідності до європейських стандартів і практики ЄСПЛ. Практична значущість полягає в окресленні конкретних законодавчих та інституційних рішень, реалізація яких здатна забезпечити більш ефективний баланс між інтересами державної безпеки та гарантіями прав людини в умовах цифровізації та гібридних загроз.

Ключові слова: негласні розслідування; оперативно-розшукові заходи; агентурне спостереження; цифровий контроль; штучний інтелект; біометрія; зарубіжний досвід; право на приватність; правові ризики; таємне спостереження.