Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз ролі Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) як нейтрального гуманітарного посередника в умовах сучасних міжнародних і неміжнародних збройних конфліктів. Розкрито міжнародно-правові засади діяльності МКЧХ, які ґрунтуються на положеннях Женевських конвенцій 1949 року та їхніх Додаткових протоколів, що визначають мандат Комітету щодо захисту військовополонених, цивільних осіб, поранених та зниклих безвісти. Особливу увагу приділено принципам нейтральності, гуманності, неупередженості та незалежності, які забезпечують високий рівень міжнародної довіри до МКЧХ та визначають його унікальний інституційний статус серед інших гуманітарних суб’єктів.

У роботі докладно розглянуто правові механізми, які дозволяють МКЧХ виступати гарантованим посередником у процесах обміну військовополоненими та забезпечення доступу до місць їх утримання. Аналіз Спільної статті 3 Женевських конвенцій, Статуту МКЧХ та відповідних резолюцій ООН демонструє, що організація володіє правом самостійно ініціювати гуманітарні дії, проводити інспекції, здійснювати моніторинг умов утримання та вести конфіденційний діалог зі сторонами конфлікту. Практична ефективність цього мандату підтверджена на прикладах багатьох конфліктів, зокрема в Україні, Сирії, Афганістані, Ємені, а також у межах ізраїльсько-арабського протистояння.

Особливо підкреслено роль МКЧХ у російсько-українській війні, де його місія є ключовою для реєстрації військовополонених, супроводу обмінів, фіксації порушень гуманітарного права, передачі тіл загиблих та забезпечення мінімальних стандартів гуманного поводження. Наголошується, що в умовах високого рівня недовіри між сторонами конфлікту саме нейтральний статус МКЧХ дозволяє підтримувати комунікацію, запобігати гуманітарним катастрофам та документувати порушення, які можуть бути враховані в майбутніх правових процедурах.

У дослідженні окремо проаналізовано виклики, пов’язані з політизацією гуманітарних процесів, обмеженням доступу до затриманих осіб, інформаційними маніпуляціями та зростанням небезпеки для персоналу МКЧХ. Висвітлено сучасні тенденції цифрової трансформації гуманітарної діяльності, зокрема впровадження захищених електронних баз даних військовополонених, новітніх методів верифікації особи та використання технологій дистанційного моніторингу. Акцентовано увагу на тому, що МКЧХ поступово адаптує свою діяльність до нових типів конфліктів – асиметричних, гібридних та інформаційних – зберігаючи при цьому незмінність свого гуманітарного мандату.

Узагальнено, що МКЧХ виступає не лише виконавцем гуманітарних процедур, а й ключовим архітектором довіри та центральним елементом міжнародної системи захисту жертв війни. Він забезпечує функціонування гуманітарних механізмів навіть у ситуаціях, де державні чи міжнародні інституції не мають доступу або не визнаються сторонами конфлікту. Діяльність МКЧХ формує основу сучасної гуманітарної дипломатії, забезпечує збереження людської гідності в умовах війни та сприяє зміцненню міжнародно-правових стандартів у сфері захисту осіб, які постраждали внаслідок збройних конфліктів.

Ключові слова: Міжнародний комітет Червоного Хреста; Женевські конвенції; гуманітарне право; військовополонені; зниклі безвісти; нейтральний посередник; обмін полоненими; гуманітарна дипломатія; міжнародний збройний конфлікт.