Анотація

У статті досліджено проблемні питання інституту затримання з точки зору забезпечення належної правової процедури під час здійснення кримінального провадження. Метою статті є визначення на основі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства та наукових публікацій сутності затримання як примусового заходу забезпечення належної правової процедури, формулюванні пропозицій щодо удосконалення окремих правових норм. Для цього аналізуються два види затримання у кримінальному провадженні: 1) затримання підозрюваного, обвинуваченого на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу (статті 187–191 КПК України); 2) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (статті 207–208 КПК України).

Відзначається, що затримання особи без ухвали слідчого судді, суду є примусовою процесуальною дією, яка здійснюється до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і початку досудового розслідування. Тим не менше таке затримання відбувається у зв\'язку із вчиненням діяння, передбаченого чинним законодавством про кримінальну відповідальність, що є ознакою кримінального провадження (п. 10 ст. 3 КПК України). Метою такого затримання є, з одного боку, припинення кримінального правопорушення, а з іншого – забезпечення притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та забезпечення ефективності досудового розслідування в цілому. У цьому сенсі затримання особи на місці вчинення (замаху) кримінального правопорушення без ухвали слідчого судді, суду може розглядатися як юридичний факт, що містить приводи і підстави для початку досудового розслідування в їх єдності.

Звертається увага, що чинне кримінальне процесуальне законодавство щодо інституту затримання містить низку суперечностей і прогалин, які роблять його незбалансованим і не здатним забезпечити належної (справедливої) правової процедури. Це стосується, перш за все, правового регулювання затримання особи без ухвали слідчого судді або суду, яке містить неточності і суперечності у формулюванні підстав затримання осіб, які вчиняють злочини і кримінальні проступки, строків утримування підозрюваних, заплутаність у формулюванні процесуальних приписів. Для усунення недоліків пропонується, зокрема включити в ст. 298–2 КПК України положення в наступній редакції: «Особу, яка вчинила кримінальний проступок, може бути затримано: 1) не більш як на три години з моменту фактичного затримання для складання протоколу; 2) до двадцяти чотирьох годин, якщо особа перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп\'яніння та може завдати шкоди собі або оточуючим; 3) до сімдесяти двох годин для встановлення особи, проведення медичного освідування та з\'ясування інших обставин вчинення складного кримінального проступку».

Ключові слова: кримінальне провадження, процесуальний примус, належна правова процедура, законне затримання, підозрювана особа.