Анотація

З метою забезпечення ефективності, повноти та швидкості розслідування злочинів останнім часом науковцями і практиками все частіше звертається увага на можливість застосування на стадії досудового розслідування гіпнозу, як одного з нетрадиційних засобів і способів для отримання значущої для кримінального провадження інформації. Проте, єдиної точки зору щодо правомірності та доцільності його застосування не сформувалося.

Тому, метою статті є аналіз та узагальнення існуючих наукових підходів щодо правомірності застосування гіпнозу під час допиту потерпілих і свідків та встановлення процесуального значення відомостей, отриманих за його результатами.

На основі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства України, наукових джерел і досвіду іноземних держав автором було визначено поняття нетрадиційних методів доказування та гіпнозу. Розглянуто та описано досвід застосування гіпнозу під час розслідування кримінальних правопорушень у зарубіжних країнах.

У статті проаналізовано погляди вчених, які виступають проти використання гіпнозу, а також думки авторів, які вважають, що використовувати такий нетрадиційний метод під час досудового розслідування злочинів є доцільним.

Автором було визначено, що використання гіпнозу при розслідуванні злочинів має відповідати певним умовам, які не суперечать чинному законодавству та не порушують права і свободи громадян. Визначено межі допустимості застосування гіпнозу. Увагу приділено тому факту, що використання гіпнозу є доцільним під час допиту свідків і потерпілих, які постраждали від психологічного та/або фізичного впливу під час вчинення злочину. Було з’ясовано, що застосування гіпнозу можливе в тих випадках, коли допитувана особа з різних причин не пам’ятає обставин злочину.

У статті аналізуються думки вчених щодо можливості використання інформації, отриманої за допомогою гіпнозу, у кримінальному провадженні. Визначено, що такі дані не мають значення доказів.

Ключові слова: нетрадиційний метод, гіпноз, гіпнорепродукція, слідчий гіпноз.