Анотація

Питання структури досудового розслідування України набуває вкрай важливого та ключового значення як для науки, законотворчості та практики в цілому. Адже, сучасна модель досудового слідства системно підтверджує та явно демонструє свою неефективність у частині досягнення завдань кримінального провадження у поєднанні з численними порушеннями прав людини і громадянина. Сучасний етап розвитку кримінального процесу має ґрунтуватись на вирішенні двоступеневого завдання, а саме: у побудові ефективної, економічної у достатній мірі швидкій процедурі досудового розслідування при гарантуванні та дотриманні взятих на себе зобов’язань забезпечення основоположних прав людини і громадянина.

Мета статті полягає у проведенні системно-порівняльного дослідження функціональних структур досудового розслідування Франції та України, виявити суттєві розбіжності у побутові моделей досудового розслідування, з’ясувати місце слідчого та його призначення в кримінальному процесі України. На основі отриманих результатів дослідження запропонувати напрями подальшого вдосконалення національного законодавства у частині нормативної регламентації здійснення досудового розслідування.

На підставі проведеного аналізу юридичних моделей досудового розслідування Франції та України констатується, що слідчий за КПК України виконує різні за своєю юридично-правою природою функції з кримінального переслідування, розслідування, у поєднанні з окремими елементами захисту, що негативно позначається на досягненні завдань кримінального провадження. Внаслідок зосередження нетипових і непритаманних повноважень слідчого породжується обвинувальний ухил його діяльності з явною упередженістю до обвинуваченого. Окремо акцентується увага на невдалому нормативному розмежуванні процесуальних функцій слідчого і прокурора, де слідчий позбавлений процесуальної та організаційної самостійності, перебуваючи в умовах тиску відомчого й прокурорського контролю.

Подальшим напрямом вдосконалення кримінального процесу України має слугувати законодавча діяльність з відходження від радянської системи диференціації повноважень слідчого. Обґрунтовується запровадження незалежного, неупередженого судового слідчого в Україні з його приналежністю до судового відомства, позбавляючи прокуратуру здійснювати процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням. Пропонується оперативно-розшукову діяльність, яка залишалась у спадок від радянської моделі досудового розслідування, ліквідувати з подальшим створенням єдиного поліцейського дізнання під керівництвом прокуратури.

Ключові слова: функціональна структура, досудове розслідування Франції, досудове розслідування України, призначення слідчого, напрями вдосконалення досудового розслідування.