Анотація

Ще у ХІІІ ст. у судовій практиці Англії виник історичний прецедент  виключення доказів, які засновані на чутках. Упродовж багатьох років це правило мало свій розвиток поряд  із визнанням потреби щодо надійності отриманих показань від свідків. Початок ХІХ ст. характеризується увагою науковців до окреслення меж цього правила і формулювання винятків із нього. На тому етапі виникли два основних підходи, один із них засвідчував, що докази на підставі чуток мають бути виключені, крім випадків, де визнана їх допустимість, а за іншим підходом – подібні докази, виходячи із загальних правил, є допустимими, крім виняткових випадків.

На сучасному етапі у країнах як загальної, так і континентальної системи права переважає перший підхід. В Україні його також застосовують, хоча він одночасно не закріплений.

При детальному аналізі останніх досліджень і публікацій зазначимо, що проблема показань з чужих слів є малодослідженою, що і становить актуальність дослідження.

Мета статті полягає у тому, щоб з’ясувати особливості використання інституту чужих слів у зарубіжному законодавстві та порівняти його із вітчизняним законодавством.

У статті використаний підхід, згідно з яким показання з чужих слів досліджуються як прямо пов’язані із правом обвинуваченого на допит осіб, які свідчать на боці обвинувачення. У контексті теми статті проаналізовано кримінальне процесуальне законодавство Федеративної Республіки Німеччини, КПК Грузії, КПК Республіки Молдова, КПК Російської Федерації, кримінально-процесуальні норми США та Великої Британії, а також проведений порівняльний аналіз цих норм із відповідними нормами українського кримінального процесуального законодавства.

Проаналізувавши вище зазначене, визначено, що  англо-американське право розцінює показання свідка «з чуток»  (hearsay) як інститут, що відіграє фундаментальну роль у здійсненні функцій правосуддя, а правила допустимості показання з чужих слів за КПК України є своєрідним запозиченням положень доктрини «hearsay».

Також наголошено на тому, що у показаннях свідка з чужих слів у межах України є певна ненадійність і чимала ймовірність їх помилковості, оскільки особа є своєрідним ретранслятором сприйняття інформації та пам’яті іншої особи про подію, відповідно істинність таких показань є сумнівною.

Ключові слова: показання із чужих слів, зарубіжне законодавство, вітчизняне законодавство, hearsay.