Анотація

У статті досліджується інституційна модель державного реагування на корисливі зло- чини у сфері вищої освіти України станом на травень 2024 р. Метою статті є розроблен- ня цілісної інституційної моделі державного реагування на корисливі злочини у сфері вищої освіти, здатної забезпечити належну кримінально-правову протидію, фінансовий контроль і превенцію академічної корупції у межах чинного нормативного поля України. У статті акцентується увага на тому, що у вузькому кримінально-правовому вимірі ко- рисливі злочини визначено як умисні посягання із корисливим мотивом, що безпосередньо пе- редбачені нормами КК; у широкому соціально-правовому сенсі їх віднесено до всіх зловживань, які завдають шкоди публічним фінансам і доброчесності освітнього процесу. Виокремлено складові інституційної моделі: МОН, НАЗЯВО, НАЗК, НАБУ, ДБР, органи прокуратури та вну- трішні підрозділи ЗВО. Емпіричні дані показують, що у 2023 р. НАБУ і ДБР скерували до суду 30 справ щодо посадовців університетів, але лише 27 % внутрішніх уповноважених ЗВО мали ресурси для власних перевірок; 38 % антикорупційних програм університетів залишають- ся формальними. Основними проблемами названо конфлікт інтересів керівництва, відсут- ність автономних внутрішніх розслідувань, обмежену публічність дисциплінарних матеріалів і м’яку судову практику. Запропоновано створити незалежні наглядові ради при ЗВО з правом ініціювати службові розслідування, запровадити обов’язкову цифрову прозорість бюджетних операцій і оприлюднення рішень комісій з доброчесності, а також інтегрувати аналітичні платформи БЕБ і НАЗК у єдиний цифровий майданчик під координацією МОН. У статті про- блеми документування корисливих злочинів у ЗВО досліджено через три взаємодоповнюваль- ні методи. У межах статті проаналізовано проблеми фіксації корисливих злочинів у вищій освіті через синтез нормативного, емпіричного й кейс-орієнтованого підходів. Нормативний зріз Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» і КПК виявив затримки з санкціонуван- ням НСРД та нечіткі правила роботи з цифровими доказами, що позбавляє оперативників «вікна можливостей» для документування злочину. Контент-аналіз 49 судових рішень (2021– 2024 рр.) показав, що суди найчастіше відхиляють матеріали НСРД і електронні бухгалтер- ські бази університетів через порушений ланцюг зберігання даних і використання несертифі- кованого ПЗ. Кейс-стаді трьох резонансних проваджень НАБУ та ДБР засвідчили, що навіть за наявності агентурних напрацювань розслідування гальмує через брак експрес-економіч- них експертиз і несинхронізованість дій оперативних та слідчих підрозділів. Сукупність цих чинників формує високу латентність правопорушень і сприяє їх зведенню до дисциплінарних порушень, що підриває невідворотність кримінальної відповідальності у сфері вищої освіти. Ключові слова: корисливі злочини, вища освіта, антикорупційна політика, інституційна мо- дель, НАБУ, НАЗК, внутрішній аудит, оперативно-розшукова діяльність, досудове розслідування