Анотація

Реформа адвокатури значною мірою вплинула на правове регулювання доступу до адвокатської професії з метою підвищення авторитету адвокатської діяльності. У роботі розглядається питання місця і ролі доступу до адвокатської професії у світлі реформування інституту адвокатури, розкриваються особливості забезпечення права особи на доступ до професії адвоката та шляхи реалізації цього права. Автор виокремлює проблемні моменти дотримання балансу між суб’єктивними правами особи та професійними стандартами добору до адвокатської професії.

Необхідно унормувати шляхом приведення у відповідність до Закону України «Про вищу освіту» положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» питання освітніх вимог до осіб, що мають намір стати адвокатами. Також новий підхід до визначення стажу роботи в галузі права, що запропонований авторами законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» потребує свого доопрацювання в частині переліку осіб, що мають намір стати адвокатами, і які в силу наявності відповідного досвіду звільняються від необхідності проходити стажування.

Метою статті є комплексний аналіз питань доступу до професії адвоката крізь призму реформування інституту адвокатури для виявлення можливості підвищення цінності адвокатської професії та збереження балансу між дотриманням основоположних прав людини і громадянина та професійними стандартами адвокатської діяльності.

Разом із цим окреслено і позитивні сторони пропозицій суб’єктів законодавчої ініціативи щодо визначення особливостей складання кваліфікаційного іспиту, моменту набуття статусу адвоката, визначення кола та обсягу прав і обов’язків осіб, що мають намір стати адвокатами, зокрема: 1) запровадження обмеження доступу до професії визначеного кола осіб, які зарекомендували себе негативно під час здійснення іншої професійної діяльності (судді, прокурори, слідчі, нотаріуси); 2) необхідність підвищення вимог до здійснення адвокатської діяльності, зокрема посилення професійних та морально-етичних вимог до осіб, які мають намір отримати статус адвоката, тощо. У статті розглянуто, що на таку особу, як помічник адвоката, повинні поширюватися принципи конфіденційності, Правила адвокатської етики, стандарти адвокатської професії в цілому.

Наукового дослідження потребують питання визначення можливості поширення на особу, що має намір стати адвокатом, морально-етичних, професійних, освітніх, кваліфікаційних, соціальних вимог, правил та стандартів. Також особливої уваги потребує визначення категорій справ, в яких такі особи можуть брати участь.

У статті запропоновано авторське бачення необхідності вирішення окремих проблем доступу до професії адвоката як частина процесу реформування правосуддя в цілому та запорука подальшого розвитку адвокатської спільноти як запоруки ефективного функціонування громадянського суспільства та правової держави.

Ключові слова: адвокатура, доступ, стажування, правосуддя, кваліфікаційні вимоги, правова держава.