Анотація

Виконання завдань кримінального провадження неможливе без ефективного здійснення прокурором функції обвинувачення. Під час досудового розслідування виконання цієї функції здійснюється у формі процесуального керівництва. При цьому ч. 2 ст. 36 КПК України наділяє прокурора широким спектром повноважень, у тому числі й тих, що стосуються проведення НСРД. Аналіз судової практики свідчить, що докази, одержані в результаті НСРД, часто визнаються недопустимими внаслідок порушення процесуального порядку їх проведення. Це свідчить про недостатню увагу прокурорів (процесуальних керівників) питанням дотримання встановленого КПК України порядку проведення НСРД.

Мета статті – визначити перелік конкретних дій прокурора із запобігання порушенням процесуального порядку проведення НСРД, що в подальшому можуть розглядатися як підстави для визнання одержаних доказів недопустимими.

Визначено, що прокурор як процесуальний керівник досудового розслідування має забезпечити допустимість доказів, що були зібрані стороною обвинувачення у процесі досудового розслідування, у тому числі і під час проведення НСРД. Засобами здійснення цього є: вивчення та аналіз документів, необхідних для всебічного дослідження предмета прокурорського нагляду (клопотання про дозвіл на проведення НСРД, ухвали слідчого судді, постанови та доручення слідчого, протоколи і додатки до них); особиста участь у НСРД; надання вказівок щодо проведення, припинення, заборони здійснення НСРД слідчим та оперативними підрозділами; визначення кола оперативних підрозділів, що мають залучатися до НСРД, необхідності участі у них слідчого.

Прокурор має запобігти типовим порушенням процесуального порядку проведення НСРД, до яких слід віднести: недотримання істотних умов ухвали слідчого судді щодо часу (тривалості) проведення та кола об’єктів НСРД ‒ з їх розширенням; проведення НСРД з порушенням підслідності та (або) не уповноваженим на те суб’єктом; оформлення та направлення прокуророві результатів НСРД не уповноваженою на те особою та (або) з порушенням встановлених вимог; проведення НСРД до постановлення ухвали слідчого судді без достатніх на те підстав; проведення НСРД, передбачених ст. ст. 260‒264 (у частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), ст. ст. 267, 269‒272, 274 КПК України, у кримінальному провадженні щодо злочинів середньої тяжкості або нетяжких злочинів тощо.

Ключові слова: допустимість доказів, обвинувачення, прокурор, негласні слідчі (розшукові) дії, процесуальний порядок.