Анотація

У зв'язку з гармонізацією Україною національного законодавства з законодавством Європейського Союзу, значних змін зазнав інститут амністії. Так, із внесенням змін до КК України в 2011 та 2014 роках змін зазнали статті, що регулюють правові підстави застосування амністії. З прийняттям нового КПК України змінився порядок кримінального судочинства, у зв’язку з цим виникло багато теоретичних та практичних проблем розуміння й застосування цього інституту, які вимагають наукового обґрунтування та вирішення. Поряд з цим, процесуальний порядок застосування амністії, на жаль, чітко не передбачений в окремому законодавчому акті. Виникає ситуація, коли різні закони визначають різні елементи процедури, що, в свою чергу, значно ускладнює процес застосування амністії.

 Метою статті є аналіз процесуального порядку застосування амністії в Україні, а також визначення переліку обставин (питань), які повинен встановити суд при розгляді та винесенні рішення  про застосування амністії.

Здійснено аналіз процесуального порядку звільнення від відбування покарання на підставі Закону про амністію, визначено ключові проблеми, пов'язані з реалізацією  амністії, та сформовані пропозиції щодо їх вирішення.

Процесуальний порядок застосування амністії автором розділено на кілька стадій: ініціювання питання звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією; розгляд питання про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією; перегляд рішення у разі його оскарження. Передумовою для її застосування завжди є набрання чинності Законом України про амністію, яким визначено категорію осіб, час, підстави для застосування та інші особливості застосування амністії.

При розгляді цього питання завданням суду є встановлення таких обставин: чи уповноваженою особою подано клопотання (подання) про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією; чи додано до клопотання (подання) всі необхідні документи, необхідні для вирішення питання. Якщо ні, суд повинен визначити, які документи і в кого необхідно витребувати; чи входить особа до переліку осіб, до яких може бути застосована амністія  (в т. ч. чи не входить особа до переліку осіб, вказаних у ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» чи до інших категорій осіб, які визначені спеціальними законами про оголошення амністії); чи є підстави для застосування до особи амністії, викладені в спеціальному законі про оголошення амністії, у тому числі, які це обставини і якими документами вони підтверджені; чи не заперечує особа проти застосування до неї амністії; наявність чи відсутність підстав, які унеможливлюють застосування амністії до особи.

На підставі проведеного дослідження автор доходить висновку, що процесуальний порядок загальної амністії в жодному законодавчому акті чітко не передбачений, а різні закони визначають окремо різні елементи процедури. Такий підхід не сприяє ефективному належному регулюванню цього питання, а також може бути причиною проблем при застосуванні амністії. Тому для вирішення цього питання пропонується на законодавчому рівні  встановити загальний порядок застосування амністії в окремому законі (в т.ч. можливо в КПК України), а спеціальними законами про амністію визначати лише особливості її застосування для кожного випадку.

Ключові слова: кримінальне судочинство, звільнення від відбування покарання, амністія, обставини, які підлягають встановленню.