Review

У статті розглянуто тенденції розвитку методик розслідування окремих видів злочинів, що пов’язані з реформуванням кримінального процесу України. Обґрунтовано актуальність питань у криміналістиці через недостатність уваги аналізу теоретичних положень методики розслідування злочинів, а також потреб практики, особливо у випадках відсутності методики розслідування певного виду чи групи злочинів або недостатньої системності і конкретики існуючої методики розслідування злочинів.

Мета статті полягає у тому, аби переглянути деякі теоретичні положення криміналістичної методики у зв’язку з трансформацією законодавства, поступового впровадження довгоочікуваного інституту кримінальних проступків. Інколи криміналістичні методики містять рекомендації з питань кримінального права, кримінального процесу, однак більше необхідно відображати в них саме криміналістичні засоби, методи та прийоми. Визначити низку проблем, що виникають при створенні, розробці та використанні у практичній діяльності методики розслідування кримінальних проступків, та можливих шляхів їх вирішення.

Структури методик розслідування невеликої групи злочинів (видові та підвидові методики) мають будуватися за однією схемою з метою надання більш ефективної допомоги практичним працівникам, на відміну від структури інших методик розслідування злочинів.

Методика розслідування кримінальних проступків не повинна розроблятися шляхом трансформування із вже існуючих методик розслідування злочинів невеликої тяжкості, оскільки до її розробки варто підходити як з урахуванням набутого досвіду у розслідуванні злочинів невеликої тяжкості, так і впроваджуваних особливостей процедури розслідування кримінальних проступків.

Ключові слова: реформування кримінального та кримінального процесуального законодавства, криміналістична методика, розслідування, кримінальні правопорушення, злочин, кримінальний проступок, дізнання.