Анотація

В системі кримінальних процесуальних засобів отримання доказів важливе місце посідають негласні слідчі (розшукові) дії, за допомогою яких, як свідчить світова та вітчизняна практика, розкривається більшість тяжких та особливо тяжких злочинів. Однією з причин низького рівня використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесуальному доказуванні є недосконалість процесуальної форми окремих негласних слідчих (розшукових) дій, серед яких моніторинг банківських рахунків.

Автором статті поставлено за мету дослідити проблемні питання процесуальної форми моніторингу банківських рахунків як засобу отримання доказів у кримінальному провадженні.

Розкриваються питання правової регламентації моніторингу банківських рахунків у кримінальному процесуальному законодавстві окремих зарубіжних країн (Болгарія, Грузія, Естонія, Латвія, Сербія, Словенія, Хорватія).

Звертається увага на недопустимість ототожнення моніторингу банківських рахунків із державним фінансовим моніторингом, адже вказані заходи за своєю правовою природою, суб’єктами здійснення, підставними та метою проведення, доказовим значенням їх результатів суттєво різняться між собою.

Вказується не некоректність законодавчої техніки при формулюванні положень ч. 1 ст. 269¹ КПК України, адже з її змісту випливає, що моніторинг банківських рахунків може проводитися як за визначеної умови, так і за наявності підстав припущення можливості досягнення визначеної у нормі мети. Пропонується замінити формулювання «за наявності обґрунтованої підозри, що особа здійснює злочинні дії з використанням банківського рахунку» на «виявлення та фіксація протиправних дій особи з використанням банківського рахунку».

Зазначається, що хоча ч. 1 ст. 269¹ КПК України закріплює за прокурором обов’язок звертатися з клопотанням про проведення моніторингу банківських рахунків до слідчого судді, проте на практиці такі клопотання попередньо готуються детективами, що призводить до обмеження їх самостійності як суб’єктів кримінального процесуального доказування.

Обґрунтовуються пропозиції щодо внесення змін до ст. 269¹ КПК України в частині надання можливості проводити моніторинг банківських рахунків не лише детективами Національного антикорупційного бюро України, а й слідчими та детективами інших органів досудового розслідування, у тому числі й детективам Служби фінансових розслідувань.

З урахуванням висвітлених проблем, що виникають під час застосування положень ст. 269¹ КПК України, пропонується нова її редакція.

Ключові слова: моніторинг банківських рахунків, доказ, засіб отримання доказів, досудове розслідування, детектив, кримінальне процесуальне доказування.