Анотація

Чинна законодавча регламентація представницької функції прокуратури в Україні містить низку дефектів, що призводить до зниження ефективності її правозастосовної діяльності та рівня захищеності прав, свобод і законних інтересів учасників правовідносин, а отже соціальної значимості діяльності прокуратури поза межами сфери кримінальної юстиції в Україні. За таких обставин ведеться науковий дискурс щодо доцільності збереження повноважень прокуратури у цій сфері, оскільки суспільство прагне не процесу заради процесу, а заради результату, що зумовлює необхідність наукової розвідки цих дефектів з метою усунення їх наслідків у правозастосуванні.

Метою статті є аналіз законодавчого забезпечення діяльності прокуратури поза межами сфери кримінальної юстиції в Україні та практики його застосування з метою встановлення дефектів законодавства, викладення власного бачення щодо перспектив правового забезпечення діяльності прокуратури у цій сфері відповідно до потреб і ресурсів суспільства, а також внесення пропозицій щодо усунення законодавчих дефектів для підвищення ефективності його правозастосування.

Встановлено, що законодавче забезпечення представницької функції прокуратури містить низку дефектів, серед яких: декларативний характер повноважень прокурора, якими він наділений у процесі реалізації представницької функції в особливості при досудовій формі її реалізації; наявність оцінних понять у законодавчому регулюванні відносин у визначеній сфері, зокрема таких, як «інтереси держави» та «виняткові випадки»; невідповідність між мовною конструкцією та змістовим наповненням, яке законодавець прагнув відобразити в законі, проявом чого є закріплення об’єктом прокурорського представництва «інтересу держави», що створює загрозу розуміння його юрисдикційними органами як інтересу державного органу та спотворює визначену місію діяльності прокуратури поза межами кримінальної юстиції на рівні європейських інституцій; наявність колізій у нормативному регулюванні представницької функції прокуратури, що обумовлюють правову невизначеність щодо обсягу повноважень прокурора при її здійсненні; відсутність законодавчого концептуального бачення повноважень прокуратури поза межами сфери кримінальної юстиції.

Запропоновано передумовою усунення вказаних дефектів законодавства визнати необхідність концептуальної зміни моделі діяльності прокуратури поза межами сфери кримінальної юстиції, визначальними елементами якої вбачаються конкретизація підстав наділення прокуратури гарантованими, а не декларативними повноваженнями поза межами сфери кримінальної юстиції, обумовлених завданням захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Висвітлено авторське бачення усунення встановлених у дослідженні дефектів законодавчої регламентації представницької функції прокуратури в Україні й визначено перспективи подальших наукових розвідок у цій сфері.

Ключові слова: прокуратура, представницька функція, інтереси держави, виняткові випадки, дефекти законодавства.