Анотація

Анотація. Одним із пріоритетних напрямів розбудови України як правової держави є захист законних інтересів, прав та свобод людини і громадянина. Правоохоронні органи, спецслужби, суди є ключовими інституціями, від діяльності яких залежить захист прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення безпеки і правопорядку. Від неухильно дотримання чинного законодавства згаданими інституціями залежить рівень правопорядку та законності в державі та суспільстві. У цьому контексті особливого значення набуває неухильне дотримання слідчими, оперативними працівниками та судом норм законодавства, яке регламентує проведення негласних слідчих дій, зокрема спеціального слідчого експерименту.

Мета статті – ​визначити допустимі межі поведінки слідчого чи оперативного співробітника під час здійснення спеціального слідчого експерименту. Здійснене дослідження свідчить про суттєві недоліки чинного законодавства, яке регламентує проведення спеціального слідчого експерименту та практики його застосування. У підсумку пропонується:

1. Ураховуючи, що спеціальний слідчий експеримент здійснюється щодо злочинів, які готуються або вчиняються, а також практичну неможливість відрізнити умовами, що мають сприяти прояву існуючих намірів об’єкта справи, та умовами, які сприяють формуванню таких намірів та їх реалізації, слід відмовитись від практики здійснення будь-яких активних дій зі створення умов, які сприяють розвитку події злочину чи формуванню злочинного наміру.
2. Оскільки експеримент відрізняється від спостереження активною взаємодією з досліджуваним об’єктом, підлягає корегуванню саме поняття «спеціальний слідчий експеримент» та його визначення в Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні. Пропонується поняття «спеціальний слідчий експеримент» замінити поняттям «спеціальний слідчий контроль», або «пасивний слідчий експеримент» і визначити його як спостереження за особою, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, з метою перевірки дійсних намірів такої особи та отримання відомосте, речей і документів, які мають значення для досудового розслідування.
3. Стосовно спеціального слідчого експерименту у розуміння Інструкції, тобто щодо активних дій зі створення умов, які сприяють розвитку певних подій. Такі методи оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, як було показано вище, є цілком припустимими і за певних умов є ефективними засобами розкриття і попередження злочинів. Однак їх результати не можуть бути використані як докази у кримінальному процесі. Це не кримінально-процесуальна діяльність, це оперативно-розшукова, або контррозвідувальна діяльність. За такого змісту вказаних заходів слід відмовитись від поняття «спеціальний слідчий експеримент» і повернутись до поняття «оперативний експеримент», яке має застосовуватись і визначатись у відомчих нормативно-правових актах.

Ключові слова: провокація, оперативний експеримент, спеціальний слідчий експеримент, співучасть у злочині