Анотація

Анотація. Підстави, порядок та межі втручання уповноважених державних органів у приватне життя громадян завжди розглядалися як одна із актуальних наукових проблем, вирішення якої має надзвичайно важливе значення для правозастосовної діяльності. Застосування негласних методів збирання інформації, необхідної для кримінального судочинства, є усталеною практикою як вітчизняних, так і зарубіжних правоохоронних органів. Поступовий демократичний розвиток громадянського суспільства, визнання невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини, усвідомлення, що вони належать людині за самою її природою і відображення цього факту суспільною свідомістю створило передумови для того, що діяльність держави, її органів і службових осіб у сфері тимчасового обмеження прав і свобод людини має жорстко регламентований характер, а використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, що пов’язані з втручанням у приватне спілкування, в кримінальному судочинстві належним чином контролюється. Проте в окремих випадках використання таких результатів є ускладненим, що потребує вивчення цього проблемного питання та пошуку можливих шляхів його вирішення.

Мета статті полягає у виокремленні проблемних питань використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, що пов’язані із втручання у приватне спілкування, в кримінальному судочинстві та пошуку, спираючись на теоретичні надбання вчених, що проводили наукові розвідки у цій сфері, шляхів їх можливого вирішення.

У результаті дослідження встановлено, що порівняно із загальною кількістю проведених негласних слідчих (розшукових) дій лише відносно незначна кількість результатів втручання у приватне спілкування використовується як докази в кримінальному провадженні. Серед основних причин цього – ​недоліки фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій, порушення процесуальних строків їх передачі прокурору та недосконала процедура розсекречування матеріальних носіїв інформації.

Завдяки виокремленню типових порушень, які допускаються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, що пов’язані із втручанням у приватне спілкування, та окремих недоліків правового регулювання цього питання запропоновано шляхи їх усунення. Зокрема, пропонується внести відповідні зміни і доповнення до ч. 1 ст. 246, ч. 3 ст. 252 КПК України та міжвідомчої Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів в кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 р. № 1 14/1042/516/1199/936/1681/51.

Ключові слова: втручання у приватне спілкування, кримінальне судочинство, негласні слідчі (розшукові) дії, використання результатів, докази.