Анотація

Анотація. Судовий контроль є однією із ключових гарантій законності та обґрунтованості обмеження прав, свобод і законних інтересів особи у кримінальному провадженні, гарантованих Конституцією України. Здійснення судового контролю у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю. Ефективність здійснення перевірки слідчими суддями клопотань, скарг, заяв про проведення процесуальних дій, пов’язаних із обмеженням прав, свобод і законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, оцінки доказів, якими вони обґрунтовуються, а також справедливість, законність, вмотивованість і обґрунтованість постановлених слідчими суддями відповідних ухвал та правомірність обмеження прав, свобод і законних інтересів осіб у ході їх виконання безумовно залежить від належного забезпеченням слідчими суддями доказування у кримінальному провадженні, зокрема рід час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів.

Метою статті є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення слідчим суддею доказування у кримінальному провадженні під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів.

Визначено проблемні питання забезпечення слідчим суддею доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів: відсутність законодавчої можливості у слідчого судді заслухати будь-якого свідка, потерпілого або витребувати речі чи документи під час розгляду клопотань; недотримання сторонами кримінального провадження вимог ч. 2 ст. 160 КПК України під час складання, подання та розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів; відсутність у слідчого судді повноваження щодо повернення клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів у випадку їх невідповідності вимогам, передбаченим ст. 160 КПК України; відсутність у КПК України норми щодо обов’язковості розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, у закритому судовому засіданні; невизначеність у КПК України строку, протягом якого слідчий суддя повинен розглянути клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.

Встановлено, що слідчий суддя, забезпечуючи доказування під час надання дозволу на застосування тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні, повинен визначити строк дії ухвали, впродовж якого можливо буде здійснити тимчасовий доступ до речей і документів; визначити конкретних осіб, які уповноважені будуть здійснювати тимчасовий доступ до речей і документів; обов’язково зазначити в ухвалі чіткий перелік речей і документів, відносно яких здійснюється зазначена процесуальна дія; перевірити та оцінити докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, які використовуються сторонами кримінального провадження для обґрунтування клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а також встановити інші обставини, на які посилається сторони кримінального провадження.

Зроблено висновок, що слідчий суддя, забезпечуючи доказування під час надання дозволу на проведення тимчасового доступу до речей і документів, під час перевірки їх із точки зору законності та обґрунтованості повинен обов’язково встановити: 1) відповідність клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів вимогам, передбаченим 160 КПК України; 2) відомості, що містяться у речах і документах, можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні; 3) якщо неможливо іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів; 4) існує реальна загроза зміни або знищення речей і документів, що мають значення для кримінального процесуального доказування; 5) якщо вони не можуть бути отримані у результаті застосування інших засобів отримання доказів (витребування речей і документів, проведення СРД і НСРД); 6) докази, якими підтверджуються доводи клопотання сторін кримінального провадження.

Ключові слова: слідчий суддя; забезпечення доказування; кримінальне провадження; судовий контроль; механізм; повноваження.