Review

Анотація. Трансформація, яку переживає людство, призводить до фундаментальних змін у будь-якій сфері людського буття. Продиктовані вимогами часу зміни, ренесанс ідей гуманізму як світоглядної основи суспільства сприяє реформам у сфері кримінальної юстиції, змінюючи та впроваджуючи нове у вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство. Законодавець знаходиться в постійному пошуці нових дієвих способів реагування держави і суспільства на кримінальне правопорушення та протидії злочинності, маючи негативні наслідки неефективності застосування лише традиційного кримінального переслідування і покарання. Дієвим способом вирішення конфлікту, який виник у результаті скоєння злочину, може бути застосування у кримінальному провадженні, поряд з традиційними, й компромісних процедур. Незважаючи на достатню кількість наукових досліджень окремих кримінально-процесуальних механізмів, що мають компромісний або узгоджувальний характер, варто констатувати відсутність наукових пошуків стосовно самого права на компроміс у кримінальному процесі України і його реалізації, дослідження його юридичної природи крізь призму моральності та прагматичності, визначення поняття «право на компроміс у кримінальному процесі України».

Метою статті є дослідження впливу морально-етичних складових та прагматичного підходу при компромісному вирішенні кримінально-правового конфлікту між державою, особою, що скоїла кримінальне правопорушення, та потерпілим на юридичну природу права на компроміс у кримінальному процесі України та пропозиція авторського визначення поняття «право на компроміс у кримінальному процесі України».

Результатами наукового опрацювання автором зазначеної проблематики стали висновки про те, що мораль у деяких випадках превалює над імперативом норм щодо юридичної відповідальності за скоєне у разі прояву винною особою щирого розкаяння, оцінювання скоєного та бажання добровільно загладити свою провину перед потерпілою особою, відшкодувавши останній шкоду. Яскравим прикладом цього є закріплені законодавчо та на законопроєктному рівні механізми реалізації права на компроміс у кримінальному провадженні. Здійснивши аналіз морально-етичної та прагматичної складових юридичної природи права на компроміс у кримінальному процесі, запропоновано авторське визначення права на компроміс у кримінальному процесі України – ​право на отримання цінностей, благ поновлюючого характеру, якому кореспондує обов’язок винної у скоєнні злочину особи вчинити поновлюючу дію як для потерпілої особи, так і для суспільства, з метою відновлення порушеного злочином суспільного спокою, безпеки та правового порядку.

Ключові слова: право на компроміс, мораль, домовленості, компроміс, конфлікт.