Анотація

Анотація. Вчинення злочинів у сфері недоторканості державного кордону України є порушенням інтересів держави у сфері охорони державного кордону, а також інтересів суспільства і окремих осіб. Крім цього, злочини у зазначеній сфері можуть бути стадіями готування до інших тяжких або особливо тяжких злочинів чи замаху на них або ж засобом учинення інших злочинів. Як свідчить оперативна та слідча практика органів безпеки України, спецслужби іноземних держав, вороже налаштовані до нашої країни особи або їх групи використовують незаконне проникнення в Україну для ведення проти неї підривної діяльності, наприклад, посягання на життя державного чи громадського діяча, диверсії, терористичного акту, шпигунства, контрабанди зброї, бойових припасів, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, військової техніки тощо. Незаконне перетинання державного кордону з України за її межі може бути вчинене громадянами України, які незаконно зібрали відомості, що становлять державну таємницю, особами, котрі скоїли злочини в Україні і мають на меті ухилитися від юридичної відповідальності за різні правопорушення або покинути країну з особистих міркувань тощо.

Мета статті – ​продовження дослідження диспозицій статей КК України, що встановлюють відповідальність за вчинення злочинів у сфері недоторканості державного кордону України, та формулювання на цій основі пропозицій щодо можливого удосконалення відповідних норм кримінального права.

У результаті дослідження запропоновано злочини, передбачені ст. ст. 332, 3322, 334, виділити в окремий розділ Особливої частини КК України. Оскільки дії керівника незаконного переправлення осіб через державний кордон України не завжди збігаються з діями організатора цього злочину, варто додати до ст. 27 КК України відповідну частину, що визначала б поняття керівника, яким є особа, котра керує вчиненням кримінального правопорушення, очолює розподіл ролей та вчинення конкретних дій. Також додати до ст. 332 КК України частину четверту, яка б встановила підвищену відповідальність за дії, передбачені частинами першою, другою та третьою цієї статті, якщо вони спричинили смерть хоча б однієї особи або інші тяжкі наслідки. До КК України бажано включити поняття потерпілого від злочину в редакції ст. 55 Кримінального процесуального кодексу України, додавши до фізичної та юридичної особи суспільство і державу, які також страждають при вчиненні кримінальних правопорушень. Доцільним є повернення до КК України ст. 331 «Незаконне перетинання державного кордону України». Необхідно встановити підвищену відповідальність за незаконне переправлення особи через державний кордон України з корисливих мотивів у разі отримання за такі дії платні на суму, що у 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення цього кримінального правопорушення. Третій вид злочинної діяльності, передбачений ст. 334 КК України як самостійний злочин, слід виділити окремою статтею та віднести її до Розділу ХІ Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту». Склад злочину, передбаченого ст. 332(1), віднести до Розділу ІХ Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки».

Ключові слова: державний кордон України, злочини у сфері недоторканості державних кордонів.