Анотація

Анотація. Термін «критично важливий об’єкт інфраструктури» у статтях Особливої частини Кримінального кодексу України зустрічається у частині другій та примітці статті 259, а також у примітці статті 360. При цьому від його належного тлумачення в правозастосовній практиці залежить правильна кваліфікація відповідних діянь та призначення адекватного їх суспільній небезпечності покарання. Зазначене актуалізує необхідність заснованої на чинному законодавстві комплексної сутнісно-змістової характеристики вказаного терміна.

Мета статті полягає у виробленні на основі аналізу чинного законодавства чіткого розуміння сутності та змісту терміна «критично важливий об’єкт інфраструктури» в інтересах забезпечення правильного застосування кримінально-правових норм, в яких цей термін вживається.

Необхідність посиленого захисту об’єктів критичної інфраструктури зумовлена тим, що їх виведення з ладу чи навіть часткове порушення нормального режиму функціонування спроможне спричинити руйнівні наслідки не лише для економіки держави, а й загалом для національної безпеки. Враховуючи зазначене, державна система захисту об’єктів критичної інфраструктури має вибудовуватись таким чином, щоб максимально убезпечити ці об’єкти від загроз, у тому числі від будь-яких протиправних посягань. Для цього має застосовуватись весь доступний арсенал засобів, серед яких не останнє місце належить і засобам кримінально-правової спрямованості.

Україна, розвиваючи власну державну систему захисту критичної інфраструктури, орієнтується переважно на найбільш вагомий досвід у цій царині, набутий США та Європейським Союзом. ЄС є предметом особливої уваги ще й тому, що в Конституції нашої держави закріплено стратегічний курс на набуття повноправного членства у цьому інтеграційному утворенні.

Зважаючи на відсутність базового законодавчого акту, який би унормовував всі питання функціонування державної системи захисту критичної інфраструктури, тлумачення застосовуваного в окремих кримінально-правових нормах терміна «критично важливий об’єкт інфраструктури», що є тотожним терміну «об’єкт критичної інфраструктури», базується насамперед на положеннях чинного Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», однак потребує обов’язкового звертання ще й до прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та НБУ.

На практиці при кваліфікації дій особи за частиною другою статті 259 КК України, щоб встановити, чи дійсно об’єктом завідомо неправдивого повідомлення став критично важливий об’єкт інфраструктури, необхідно з’ясувати, чи включено останній до національного переліку об’єктів критичної інфраструктури, до одного з дев’яти секторальних переліків або до зведеного переліку банків, які віднесено НБУ до об’єктів критичної інфраструктури в банківській системі України. При цьому необхідною і достатньою умовою є присутність об’єкта принаймні в одному із зазначених переліків.

Очевидно, що такий самий алгоритм дій придатний до використання й при встановленні наявності тяжких наслідків від умисного пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі, коли дії особи кваліфікуються за частиною третьою статті 360 КК України з урахуванням пункту 2 примітки, яку містить ця стаття. Однак з метою імперативного закріплення такого підходу пропонується розмістити в примітці цієї статті, за аналогією зі статтею 259 КК України, відповідне посилання на Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України».

Ключові слова: кваліфікація кримінальних правопорушень, критична інфраструктура, критично важливий об’єкт інфраструктури, об’єкт критичної інфраструктури, система захисту критичної інфраструктури.