Анотація

Анотація. У статті констатовано, що у ХХІ столітті мережа Інтернет та соціальні мережі все частіше використовуються на шкоду національним інтересам. Зважаючи на тотальну комп’ютеризацію та діджиталізацію людства, кіберпростір стає середовищем для вчинення кіберзлочинів. Одночасно актуальною є загроза надшвидкого поширення деструктивного контенту для маніпулювання свідомістю громадян.

Зважаючи на викладене, метою статті є питання розробки дієвих організаційних та правових методів протидії вказаному негативному явищу.

Констатовано увагу на тому, що чинним законодавством закріплено винятковий перелік підстав для обробки (і як її складової – ​збору) персональних даних. Серед них однією із ключових, в контексті збору персональних даних у мережі Інтернет, за винятком окремих випадків, є саме згода суб’єкта персональних даних. Дійшли висновку, що не всі інтернет-ресурси чи мобільні додатки попереджають про обробку персональної інформації. Переважно про вказане можна дізнатися шляхом аналізу відповідного налаштування чи наданих дозволів (інколи й за замовчуванням). Також відповідно до політики конфіденційності соціальних мереж, мобільних додатків доступ до обробки персональних даних є обов’язковою умовою використання сервісів. Тобто, відсутня альтернатива, а сама згода за своєю правовою природою є умовно добровільною.

Стверджується, що проблемним є питання обробки інформації (персональних даних) про третіх осіб. Адже у випадку, коли користувач надає доступ до власної сторінки у соціальній мережі чи до телефонної книги, він автоматично надає доступ й до даних про третіх осіб без будь- якої їхньої персональної згоди. Тобто на практиці складається ситуація, за якої право на захист вказаної категорії осіб систематично порушується.

Проаналізовано правовий досвід країн Європейського Союзу у сфері забезпечення безпеки персональних даних громадян.

У заключній частині дослідження наголошено на тому, що користувачами мережі Інтернет та соціальних мереж є представники органів державної влади, місцевого самоврядування, військовослужбовці, співробітники національних правоохоронних органів і спецслужб, інші суб’єкти з числа секретоносіїв. Відповідно подальшої наукової розробки потребує посилення правового забезпечення та цілеспрямованого застосування організаційних заходів, в першу чергу, у вказаному середовищі, яке може бути використане іноземними спецслужбами, зокрема Російською Федерацією, у своїх інтересах.

Ключові слова: соціальна мережа, мережа Інтернет, деструктивний вплив, міжнародно-правовий досвід захисту персональних даних, кіберпростір.