Анотація

Анотація. Збирання доказів як один із елементів кримінального процесуального доказування слугує рушієм для повного та всебічного встановлення обставин кримінального провадження, а також досягнення його завдань. На підставі отриманих доказів суб’єкти доказування формують і відстоюють свої правові позиції, наводять відповідні доводи, висловлюють контраргументи й заперечення. У такий спосіб вони реалізують свої права та інтереси в кримінальному провадженні, досягають поставлених перед ними процесуальних цілей. Водночас суд як незалежний і неупереджений арбітр також ухвалює процесуальні рішення, керуючись зібраними та наявними в справі доказами. Те саме стосується слідчого судді, який у межах здійснення функції судового контролю оцінює зібрані та подані йому докази. Отже, належна нормативна регламентація права на збирання доказів і порядку його реалізації є надзвичайно важливою. Втім, щодо потерпілого положення КПК України у цій площині є недосконалими, оскільки у повну міру не забезпечують його право на збирання копій документів. Більше того, саме їх збирання в ряді випадків є алогічним з огляду на потребу подання суду оригіналів документів, а не їх копій. Натомість можливості збирати оригінали документів потерпілий не має (згідно з буквальним тлумаченням норм кримінального процесуального законодавства). Ці та інші проблемні питання турбують науковців і практикуючих юристів, а отже потребують ґрунтовного дослідження.

Метою статті є: 1) аналіз чинного законодавства, релевантних висновків Верховного Суду та наукових праць щодо збирання потерпілим копій документів; 2) огляд пов’язаних із цим проблемних питань; 3) надання науково обґрунтованих пропозицій стосовно вирішення існуючих проблем.

У статті здійснено аналіз норм КПК України, які регулюють збирання потерпілим копій документів, а також досліджено висновки Верховного Суду стосовно особливостей електронних документів (відеозаписів) та їх примірників. Робиться висновок, що існуючий законодавчий механізм збирання потерпілим копій документів, у тому числі електронних, є незадовільним та не супроводжується достатніми юридичними гарантіями. Обґрунтовується існування колізії між частиною 3 статті 93 та частиною 3 статті 99 КПК України.

З урахуванням цього автор демонструє власне бачення зазначених проблем та пропонує шляхи їх можливого вирішення.

Ключові слова: потерпілий, процесуальні права потерпілого, забезпечення прав потерпілого, гарантування прав потерпілого, гарантії прав потерпілого, копії документів, збирання доказів, збирання копій документів, доказування.