Судоустрій та організація судового процесу в українській гетьманській державі (війську запорозькому)
Сторінки:
Рік: 2023
Видавець: ТОВ "Правова Єдність"
Анотація
Анотація. У статті здійснено класифікацію судових органів в українській гетьманській державі (війську запорозькому) впродовж другої половини хvii - хviii ст.ст.
Метою роботи є виявлення інститутів судочинства, що діяли в українській гетьманській державі, їхньої структури, класифікація, компетенція кожного з них, а також особливості процесуального права зазначеного періоду.
Услід за окремими дослідниками історії національного права, автор поділяє думку, що впродовж др. Пол. Xvii - кінця xviii ст. Система судочинства в україні пройшла тривалу еволюцію, яка не тільки дозволила сформувати дієву систему судоустрою та судочинства, а й закласти світоглядні орієнтири в правовій культурі українців. В основу періодизації покладений відомий принцип історії їхнього становлення, розвитку та занепаду. Здійснено характеристику кожного із інститутів судової влади, починаючи від сільських, селянських та домініальних і закінчуючи судом гетьмана, що мав необмежену компетенцію, міг розглянути будь-яку справу нижчих судів. Зазначено, що зі своєю зайнятістю іншими державними справами, гетьман рідко виступав у ролі одноосібного судді. Здебільшого він діяв через генеральний військовий суд, який вирішував справу по суті і доповідав гетьману про хід процесу і ухвалений вирок. У xviii ст. В судову компетенцію гетьмана почали втручатися представники російського уряду. Із початком 1720-х рр. Відбувалося активне втручання царського уряду в діяльність генерального військового суду. Вищою апеляційною судовою інстанцією фактично ставала перша малоросійська колегія.
В українській гетьманській державі розбудовано уніфіковану систему судоустрою, сформовано чітку вертикаль органів судочинства. Окрім названих, в українській гетьманській державі були чинними полкові суди; сотенні та ратушні суди; копні; міські суди та інші. Їхньою характерною рисою було чітке розмежування підпорядкованості та підсудності. Генеральний військовий суд вважався найвищою апеляційною та касаційною інстанцією, вирішував справи, що стосувалися козацької старшини та гетьмана; полкові суди вирішували адміністративні спори. Функціонували і спеціалізовані суди: духовні, цехові, ярмаркові, митні, третейські.
Продемонстровано особливості судового устрою та процесу, в основу яких покладені демократичні принципи, такі як розгляд судовими установами справ як місцевого населення, так і іноземців; у містах з магдебурзьким правом справи міщан розглядалися об’єднаними козацько-міщанськими судами; процес у судах був порівняно однорідним, завдяки чому між ними не виникало суперечок щодо компетенції.
У висновках зазначено, що принципи українського судочинства, що були закладені в умовах національно-визвольної війни середини xvii ст., є витребуваними і нині, у тому числі – незалежність суду, рівність перед судом, відкритість і змагальність процесу, ухвалення рішень суддею на підставі доказів і внутрішнього переконання. У російській імперії легітимація цих принципів на законодавчому рівні відбулася лише з проведенням судової реформи 1864 р.
Судове діловодство було формалізованим з виокремленням спеціальних підрозділів оповіщувальної, слідчої, процесуально-вирокової і нотаріальної документації.
Ключові слова: українська гетьманська держава (військо запорозьке), інститути судової влади, класифікація судів, судочинство, процесуальне право.