Анотація

У статті здійснено класифікацію судових органів в Українській Гетьманській державі (Війську Запорозькому) впродовж другої половини ХVII – XVIII ст.ст.

Метою статті є виявлення інститутів судочинства, що діяли в Українській Гетьманській державі, їхньої структури, класифікація, компетенція кожного з них, а також особливості процесуального права зазначеного періоду.

У роботі охарактеризовано кожен з інститутів судової влади — від сільських, селянських і домініальних судів до суду гетьмана, що мав необмежену компетенцію. Зазначено, що гетьман здебільшого діяв через Генеральний військовий суд, який фактично розглядав справи по суті. У XVIII ст. в діяльність гетьманських судів почали активно втручатись представники російського уряду, а першою апеляційною інстанцією ставала Малоросійська колегія.

Встановлено, що в Українській Гетьманській державі діяла уніфікована система судоустрою з чіткою вертикаллю: Генеральний військовий суд, полкові, сотенні, ратушні, копні, міські, домініальні та спеціалізовані суди (духовні, цехові, ярмаркові, митні, третейські). Вони мали чітке розмежування компетенції та підпорядкованості.

Розкрито демократичні засади судового процесу — незалежність суду, рівність перед судом, відкритість, змагальність процесу, пріоритет доказів і внутрішнього переконання судді. Процес мав риси диспозитивності, відкритості, участі сторін, можливості заміни сторони процесу «прокуратором» (адвокатом) тощо.

Також у статті висвітлено систему доказів: особисте зізнання, присяга, пояснення сторін, свідчення, письмові документи, речові докази, а також експертні висновки. Проаналізовано судову мову, діловодство та трансформацію звичаєвого права у процесуальні норми.

Ключові слова: Українська Гетьманська держава (Військо Запорозьке), інститути судової влади, класифікація судів, судочинство, процесуальне право.