Анотація

Анотація

У 2020 році в Україні дозволено гральний бізнес. Як відомо, гральний бізнес є високоризиковим видом діяльності, оскільки азартні ігри здатні формувати у людини ігрову залежність, але ефективних комплексних заходів захисту суспільства від ігрової залежності досі не впроваджено. Метою статті автором визначено дослідження проблем адміністративно-правових засобів захисту суспільства від ігрової залежності та формування наукових пропозиції щодо вдосконалення державної політики у сфері захисту суспільства від лудоманії.

У статті проаналізовано виражену ігрову залежність як медичний діагноз – хворобу, та акцентовано увагу на неправильності формулювання принципу державної політики як боротьба з ігровою залежністю (лудоманією), адже хворобу потрібно діагностувати та лікувати. Проаналізувавши положення Закону «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор» та рішення КРАІЛ з питань боротьби з ігровою залежністю, робиться висновок, що держава не впровадила всі передбачені законом механізми захисту суспільства, а КРАІЛ частину своїх повноважень переклала на організаторів азартних ігор.

Автор наголошує, що державна політика повинна бути спрямована на захист суспільства від ігрової залежності адміністративно-правовими засобами. Перш за все автор пропонує на державному рівні прийняти програму (стратегію) захисту суспільства від ігрової залежності, яка б передбачала комплексний підхід до цієї проблеми на рівні не лише КРАІЛ, а долучення всіх центральних органів виконавчої влади в межах і в спосіб, передбачений законодавством.

Ключові слова

лудоманія, гральний бізнес, ігрова залежність, адміністративно-правові засоби