Анотація

Стаття демонструє доктринально-порівняльну реконструкцію еволюції вчення про докази в ХIХ – на початку ХХ ст. в англо-американській, німецькій, французькій (романській), австро-угорській та російській імперській традиціях з опертям на дореволюційні джерела (до 1917 р.). Метою дослідження є отримання цілісного, верифікованого результату – доктринально-порівняльної реконструкції еволюції вчення про докази у ХIХ – на початку ХХ століття в межах англо-американської, німецької, французької (романської), австро-угорської та російсько-імперської шкіл із висновками про їхній вплив на сучасні моделі доказового права США, континентальної Європи та України.

Методологія поєднує порівняльно-історичний і структурно-доктринальний аналіз за уніфікованою «матрицею» (поняття, властивості, класифікації, співвідношення доказів та улік, метод і стандарт оцінки, ознаки доказів) із внутрішнім і міжсистемним зіставленням позицій авторів та їх інституційних контекстів. Додатково сформульовано періодизацію, що відображає послідовні інтелектуальні й процесуальні кроки від раціоналістичної програми до закріплених стандартів доказування та ролей учасників процесу.

Отримані результати включають: (1) аргументований перехід до моделі внутрішньо-го переконання як публічно мотивованої практичної готовності суду діяти; (2) узгоджену систему критеріїв придатності (належність, допустимість, достовірність/достатність) і їх операційне застосування до прямих та обставинних даних; (3) тлумачення «правила найкращого доказу» як методології безпосередності з поясненнями й перевіркованими відступами; (4) [появу] «гармонії сукупності» як стандарту достатності для непрямих доказів; (5) інституційні запобіжники проти довільної оцінки (гласність, усність, безпосередність, перехресний допит, дисципліна протоколу).

Окремо обґрунтовано вплив класичної доктрини на сучасне вчення про цифрові (електронні) докази: пріоритет первинних машинних записів і метаданих, вимога безперервного ланцюга збереження (chain of custody), пояснені та відтворювані відступи від первинних, прозора експертиза в межах компетенції та оцінка цифрових масивів за критерієм внутрішньої узгодженості й усунення розумних альтернатив.

Наукова новизна полягає у поєднаній історико-доктринальній реконструкції з чіткими прикладними орієнтирами для цифрового доказування (чек-листи первинності, автентичності, відтворюваності, мотивації судового висновку). Практичне значення вбачається у можливості використання запропонованої «матриці» для уніфікації судової аргументації, розроблення процесуальних стандартів роботи з електронними носіями та підвищення відтворюваності судових рішень. Свідоме обмеження джерельної бази дореволюційними працями забезпечує чистоту порівняльного аналізу й дозволяє коректно простежити спадкоємність класичних принципів в сучасних умовах цифрової трансформації правосуддя.

Ключові слова: доктрина доказів; належність; допустимість; достовірність; достатність; внутрішнє переконання; правило найкращого доказу; непрямі докази; гласність; безпосередність; перехресний допит; експертний висновок; цифрові докази; метадані; ланцюг збереження; гармонія сукупності; порівняльно-правовий аналіз; досудове і судове провадження.