Анотація

Стаття присвячена всебічному дослідженню системи кримінальних процесуальних гарантій охорони державної таємниці у кримінальному провадженні, що розглядаються як важливий елемент забезпечення національної безпеки України. Мета статті – комплексно дослідити кримінальні процесуальні гарантії охорони державної таємниці під час досудового розслідування, визначити їх сутність, зміст, систему та межі реалізації у співвідношенні з принципом гласності й правом на захист, а також обґрунтувати наукові підходи до вдосконалення кримінального процесуального законодавства України з метою забезпечення збереження інформації, що становить державну таємницю, і недопущення її неправомірного розголошення.

У роботі розкрито поняття, зміст і функціональне призначення цих гарантій, визначено їх місце в системі кримінального процесуального права, а також обґрунтовано необхідність збалансування інтересів державної безпеки з конституційними правами людини, зокрема правом на захист і принципом змагальності сторін. Детально проаналізовано нормативно-правові засади охорони державної таємниці – від положень Закону України «Про державну таємницю» до норм КПК України та відомчих актів Служби безпеки України.

Окрему увагу приділено дослідженню процесуальних механізмів збереження секретності під час досудового розслідування, включаючи порядок допуску посадових осіб до державної таємниці, обіг матеріальних носіїв секретної інформації, документування результатів негласних (розшукових) дій, що містять відомості з обмеженим доступом. На основі аналізу судової практики та наукових підходів розкрито проблематику доступу адвоката та інших учасників провадження до матеріалів, що містять державну таємницю, визначено критерії застосування принципу «обмеження доступу настільки, наскільки це необхідно» як ключового орієнтиру забезпечення процесуальної рівноваги.

З’ясовано роль судового контролю і прокурорського нагляду у забезпеченні законності під час роботи з секретними матеріалами, встановлено типові порушення режиму секретності й виявлено прогалини у нормативному регулюванні. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства, які передбачають уніфікацію положень КПК України і спеціального законодавства, запровадження спеціальних процедур роботи з секретними доказами та створення єдиних міжвідомчих інструкцій. Підкреслено актуальність впровадження цифрових стандартів секретності у кримінальному процесі шляхом застосування криптографічного захисту, багаторівневих систем автентифікації, електронного журналу доступу та технологій блокчейн для фіксації ланцюга збереження доказів.

У статті також окреслено перспективи подальших досліджень, що включають: розроблення доктрини процесуальної допустимості секретних доказів, формування моделі судового контролю за обмеженням доступу, створення електронної системи обліку та зберігання секретних матеріалів, а також адаптацію українського кримінального процесу до європейських і міжнародних стандартів захисту інформації, що становить державну таємницю.

Ключові слова: державна таємниця, кримінальне провадження, процесуальні гарантії, право на захист, принцип змагальності, судовий контроль, прокурорський нагляд, режим секретності, допустимість доказів, цифрові стандарти секретності, національна безпека.