Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню того, як змагальність сторін у кримінальному провадженні виконує реальну гарантійну функцію правосуддя на досудовій і судовій стадіях. Вихідним є положення, що змагальність – не лише організаційна засада, а інструмент забезпечення нейтральності суду та рівності процесуальних можливостей сторін («equality of arms») у формуванні, перевірці й спростуванні доказів.

У фокусі дослідження – нормативні приписи Конституції та КПК України, доктрина та орієнтири практики ЄСПЛ і Верховного Суду щодо змагального провадження («adversarial proceedings»), відкриття матеріалів («disclosure»), перехресного допиту («cross-examination») і стандарту «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»), а також специфіка роботи з матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій (НС(Р)Д) та відомостями оперативно-розшукової діяльності (ОРД).

Метою є обґрунтувати змагальність як гарантію реалізації функції правосуддя та запропонувати систему критеріїв її ефективного застосування з урахуванням сучасних викликів, насамперед цифровізації доказування та режиму таємності. Методологічно застосовано нормативний, порівняльно-правовий, історико-правовий, системно-структурний та формально-логічний підходи, доктринальний контент-аналіз для виокремлення індикаторів «процесуальної рівноваги», кейс-підхід для перевірки їх на матеріалах рішень, а також елементи правового моделювання для пропозицій legis ferenda.

Отримані результати полягають у: 1) розкритті зв’язку між змагальністю та функцією правосуддя через три взаємопов’язані площини – інституційну (роль суду/слідчого судді як нейтрального процесуального організатора), процедурну (правила «disclosure», симетрія процесуального часу/засобів, порядок дослідження доказів, заборона «сюрприз-доказів») та доказову (доступ до джерел, можливість перехресного допиту, межі використання похідних показань і свідчень із обмеженим доступом); 2) формулюванні практичних критеріїв «гарантійної спроможності» змагальності на досудовій стадії: реальний доступ до матеріалів, своєчасне реагування суду на асиметрію ресурсів, дієві компенсаторні механізми у випадку законних обмежень розкриття; 3) конкретизації судової ролі у попередженні тактичних зловживань через процесуальне керування розглядом («case management»), календар «disclosure», матрицю спорних доказів і стандарти мотивування; 4) окресленні меж доказової «ваги» матеріалів НС(Р)Д та ОРД через вимоги законності підстав, належної фіксації способу одержання, збереження первинних носіїв, можливості незалежної технічної перевірки та надання стороні захисту достатньої «суті» для осмисленого заперечення.

Наукова новизна вбачається у запропонованій системі критеріїв оцінювання змагальності як гарантії правосуддя, яка поєднує інституційні, процедурні, доказові та компенсаторні елементи й придатна для практичної застосовності у рішеннях слідчих суддів і судів першої інстанції.

Практичне значення полягає у наданні алгоритмів для учасників провадження: для суду – стандартизованого підходу до перевірки «рівності сторін», організації порядку дослідження доказів і добору процесуальних санкцій; для сторони обвинувачення – дисципліни «disclosure» та належного «обов’язку збереження доказів» («duty to preserve evidence») із урахуванням «ланцюга збереження» («chain of custody»); для захисту – чітких орієнтирів щодо клопотань про доступ, відтермінування, виключення недопустимих відомостей та використання інструментів перехресного допиту.

Запропоновано напрями legis ferenda: кодифікація мінімального стандарту розкриття (строки, обсяг, санкції), унормування доступу до цифрових копій і журналів доступу, закріплення інституту попереднього судового засідання, уніфікація шаблонів мотивування щодо «equality of arms».

Зроблено висновок, що лише синхронна дія нейтрального, але ефективного процесуального керування, передбачуваних правил «disclosure» і коректного застосування стандарту «поза розумним сумнівом» конвертує змагальність із декларації у дієву гарантію справедливого вироку на всіх стадіях кримінального провадження.

Ключові слова: змагальність; рівність сторін («equality of arms»); змагальне провадження («adversarial proceedings»); відкриття матеріалів («disclosure»); попереднє судове засідання; судовий контроль; перехресний допит («cross-examination»); стандарт «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»); негласні слідчі (розшукові) дії; оперативно-розшукова діяльність; «сюрприз-доказ»; процесуальні санкції; мотивування судових рішень; «обов’язок збереження доказів» («duty to preserve evidence»); «ланцюг збереження» («chain of custody»).