Анотація

Стаття присвячена науково-педагогічній спадщині доктора юридичних наук, професора Абрама Львовича Ривліна – одного з фундаторів сучасної харківської школи кримінального процесуального права та судоустрою. Автори звертають увагу на те, що постать А. Л. Ривліна залишається недостатньо репрезентованою в академічному дискурсі. У межах історичної ретроспективи постать ученого представлено крізь призму епохи складних соціально-політичних трансформацій, що істотно впливали на розвиток правничої науки.

Методологічну основу статті становить комплекс наукових методів: історичний, біографічний, джерелознавчий, герменевтичний та метод системного аналізу. Джерельну базу складають архівні документи, наукові публікації, навчальні видання та спогади колег. Метою статті є повернення імені А. Л. Ривліна до колективної пам’яті правничої спільноти та осмислення його ролі в історії української юриспруденції.

У статті висвітлено становлення викладацької діяльності професора Ривліна в контексті еволюції українського права 1920–1970-х років. Особливу увагу приділено дослідженням проблем допиту у кримінальному процесі, які стали основою його дисертації. На основі архівних джерел уточнено дату народження вченого та початок його кар\'єри. Авторами проаналізовано участь вченого у підготовці КПК УРСР 1960 року та його внесок у переосмислення доктрини доказів.

Окреслено роль Ривліна як співавтора першого українського підручника з кримінального процесу (1971), а також дослідника теоретичних основ обвинувачення, питань перегляду судових рішень, законності та істини в кримінальному провадженні. Підкреслено концептуальну значущість його ідей для розвитку школи кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Ключові слова: наука кримінального процесу; система судоустрою; організація судових, правоохоронних органів та адвокатури; доказове право; кримінальне процесуальне законодавство; правнича школа; історія кримінального процесу України.