Анотація

Статтю присвячено аналізу проблем реалізації засади верховенства права під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій як найбільш інтенсивних форм процесуального втручання держави у права людини на стадії досудового розслідування. Обґрунтовано, що «пізнавальний» характер цих дій об’єктивно пов’язаний із ризиками обмеження недоторканності житла чи іншого володіння особи, приватного й сімейного життя, таємниці кореспонденції та комунікацій, свободи й особистої недоторканності, а також майнових прав, що зумовлює потребу посиленого судового контролю та підвищених стандартів мотивування процесуальних рішень. Наголошено, що верховенство права в цій сфері слід розуміти як практичний критерій оцінювання допустимих меж процесуального примусу.

Визначено критерії правомірності втручання у права людини під час доказування через сукупність вимог законності, легітимної мети та необхідності в демократичному суспільстві, а пропорційність охарактеризовано як змістовне ядро верховенства права, яке підлягає перевірці за трискладовим тестом належності, необхідності та розумності. Доведено, що обшук/огляд житла чи іншого володіння є «піковою» формою втручання у приватність і майнову сферу та потребує чіткої конкретизації меж і предмета втручання, реальної оцінки альтернативності й недопущення формалізації судового контролю, особливо у «невідкладних» випадках.

Показано, що освідування як дія, спрямована на тіло людини, вимагає суворої межі допустимого примусу та безумовного пріоритету абсолютних гарантій гідності, а також додаткових процесуальних запобіжників для мінімізації ризиків підміни процедур і порушення допустимості доказів. Звернено увагу на потребу вдосконалення гарантій правничої допомоги під час примусового освідування та розвитку судового контролю щодо найбільш чутливих втручань у тілесну й приватну сфери.

Аргументовано, що негласні слідчі (розшукові) дії є найбільш уразливою сферою через поєднання інтенсивності втручання з таємністю та дефіцитом поінформованості, що ускладнює відновлення порушених прав і потребує підвищених вимог до процедурної визначеності, механізму повідомлення особи про обмеження її прав і відкриття матеріалів стороні захисту. Сформульовано напрями вдосконалення процесуальної форми і судового контролю, спрямовані на мінімізацію свавільного втручання та посилення перевірюваності процесуальних рішень.

Ключові слова: верховенство права; пропорційність; слідчі (розшукові) дії; обшук; огляд; освідування; негласні слідчі (розшукових) дії; судовий контроль; допустимість доказів; права людини; досудове розслідування; сторони кримінального провадження.