Анотація

У статті досліджується предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо привласнення, розтрати або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), а також роль слідчих і розшукових дій (СРД) як засобу встановлення та доказування обставин предмета доказування, формування доказової бази. Метою цієї статті є комплексний аналіз предмета доказування у кримінальних провадженнях про привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, деталізація його специфічних елементів (особливо прямого умислу та розміру шкоди), а також розкриття взаємозв’язку між цим предметом доказування та системою слідчих (розшукових) дій, необхідних для формування належної доказової бази.

Актуальність дослідження зумовлена високою суспільною небезпекою цих діянь та критичною диспропорцією між кількістю зареєстрованих проваджень (понад 120 тис. за 2013–2024 рр.) та кількістю осіб, засуджених до реального позбавлення волі (менше 0,5% від загального масиву). Низька ефективність розслідування ускладнена багатооб’єктною природою злочину (майновий та корупційний).

Автор акцентує увагу на складності встановлення та доказування такого елемента предмета доказування, як винуватість, зокрема в частині доведення прямого умислу службової особи. Проаналізовано, що традиційні слідчі дії (допит, огляд) часто є неефективними через узгоджену лінію захисту та маскування злочину під легальні господарські операції. Це вимагає застосування таки засобів доказування як: тимчасового доступу (для вилучення документальних слідів), судово-економічних експертиз (для встановлення розміру шкоди) та негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) для викриття прямого умислу та злочинної змови. Лише комплексне застосування СРД та НСРД, спрямоване на встановлення всіх обставин предмета доказування, дозволяє сформувати належну доказову базу та досягти стандарту «поза розумним сумнівом», що є ключовим для подолання латентності цієї категорії злочинів. Стаття має практичне значення для слідчих, прокурорів та суддів, оскільки предмет доказування виступає стратегічним фільтром, що визначає обсяг і спрямованість слідчих дій для формування належної та допустимої доказової бази.

Ключові слова: предмет доказування, ст. 191 КК України, слідчі (розшукові) дії, СРД, негласних слідчих (розшукових) дій, НСРД, судова практика, доказування умислу, службовий злочин, корупційні злочини, економічні злочини, засоби доказування, джерела доказів, елементи предмета доказування, обставини, які підлягають доказуванню.