Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблеми співвідношення оновлених положень Конституції України та КПК України щодо функцій та повноважень прокурора у кримінальному провадженні. Указано, що приведення КПК України у відповідність до змін Конституції України потребуватиме змін методологічного та функціонального підходів щодо функцій прокурора, повноважень керівника органу досудового розслідування та істотної трансформації стадії досудового розслідування, інституту приватного обвинувачення та відшкодування шкоди у кримінальному провадженні. Запропоновано у КПК України передбачити кримінальне обвинувачення – як загальнооб'єднуюче для усіх форм обвинувачення, від якого може захищатися особа, і яке розглядається та вирішується судом; публічне обвинувачення – як таке, що підтримується прокурором; приватне обвинувачення, яке має у перспективі підтримуватися потерпілим. При цьому необхідна трансформація нормативної моделі приватного обвинувачення, слід повернутися до класичної моделі інституту приватного обвинувачення із чітким встановленням винятків щодо можливості його ініціації прокурором, коли обставини вчиненого кримінального правопорушення цього вимагають, і указавши, що у такому випадку це обвинувачення трансформується у публічне.

Ключові слова: прокурор, функція, публічне обвинувачення, приватне обвинувачення, процесуальне керівництво, нагляд, представництво.