Анотація

Судова реформа, яка отримала новий поступ із прийняттям законів України від 02 червня 2016 р. «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя») та «Про судоустрій і статус суддів», модернізувала підходи до вітчизняного судового устрою, статусу суддів і багатьох інститутів судової влади загалом. Увага влади та суспільства стала прикута не стільки до результатів судової діяльності, скільки до суб’єктів, що її здійснюють. Кожний із представників суддівського корпусу став відповідальним за повернення суспільної довіри до інституту суду.

Як один із інструментів, що повинен довести високу кваліфікацію та професійність суддівських кадрів і «очистити» судову систему від тих, хто таким ознакам не відповідає, запроваджено інститут кваліфікаційного оцінювання. Його проведення ввірено Вищій кваліфікаційній комісії суддів.

Процедури кваліфікаційного оцінювання розпочалися 20 жовтня 2017року і тривають донині. За офіційними даними, станом на 26 грудня 2018 р. успішно пройшли оцінювання та підтвердили відповідність займаній посаді 1624 судді, 419 суддів місцевих та апеляційних судів не змогли переконати ВККСУ в тому, що відповідають посаді, яку займають. Із них 240 суддів звільнено за власним бажанням. Окремі ж уважають застосовану до них процедуру несправедливою, позиваючись до ВККСУ.

Отже певне уявлення про цей інститут у дії вже склалося, що дозволяє оцінити існуючі здобутки та прорахунки. І тут слід констатувати, що і судді, і експертне середовище у своїй переважній більшості негативно ставляться не стільки до самої ідеї кваліфікаційного оцінювання суддів, скільки до існуючого механізму її реалізації. Підтвердженням цьому слугують дані соціологічних опитувань, згідно з якими кваліфікаційне оцінювання суддів уважають залежним від влади, упередженим, непрозорим і корумпованим.

Мета статті полягає у тому, щоб дослідити нормативну основу кваліфікаційного оцінювання в Україні та з’ясувати причини його негативного сприйняття у суспільстві.

Розуміння джерела недовіри до процедури кваліфікаційного оцінювання суддів дасть змогу сформулювати пропозиції, які дозволять забезпечити ефективність цього інституту, та усунути чинники його сприйняття як інструменту тиску на суддів.

Ключові слова: суд, суддя, статус судді, кваліфікаційне оцінювання, незалежність судді, судова реформа.