Анотація

Важливе кримінально-правове значення, насамперед для правильної кваліфікації злочинів, передбачених ст.ст. 109 – 114-1 КК України, справедливості призначуваного винній особі покарання мають мета і мотив злочину, що є самостійними психологічними ознаками суб’єктивної сторони, яка, у свою чергу, не вичерпується ставленням суб’єкта до вчинюваної ним суспільно небезпечної дії або бездіяльності та її наслідків.

Мета статті  полягає у визначенні основних проблем, які виникають при з’ясуванні мети і мотивів злочинів проти основ національної безпеки та формулюванні пропозицій з удосконалення положень КК України.

Здійснене дослідження вказаних ознак суб’єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. 109 – 114-1 КК України, продемонструвало, що у науці кримінального права представлені різні підходи до розуміння мети і мотивів основних і кваліфікованих складів злочинів проти основ національної безпеки України. Статті розділу І Особливої частини КК сконструйовані таким чином, що припускають, з одного боку, двояке тлумачення деяких суб’єктивних ознак складу злочину, з іншого – зазначені у них обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони є зайвими або такими, які закріплені з порушенням правил нормопроектувальної техніки. Так, на сьогодні залишаються невирішеними такі проблеми:

1. Дискусійною з погляду законодавчої пропозиції є позиція щодо необхідності передбачення як конструктивної ознаки публічних закликів і розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 109 та ч. 1 ст. 110 КК України, спеціальної мети, оскільки запропонований підхід утворюватиме труднощі під час доказування слідчими та судом винуватості особи у вчиненні відповідного злочину.
2. Передбачення мети злочину як обов’язкової ознаки у примітці до ст. 110-2 КК України не у повну міру відповідає головному призначенню зазначеної конструктивної частини кримінально-правової норми і правилам нормопроектувальної техніки, а також призводить до звуження сфери застосування вказаної статті, труднощів під час доказування  у кримінальному провадженні.
3. Положення ч. 1 ст. 111 КК України дають підстави стверджувати про наявність у ній так званої «подвійної» мети, що утворює певні труднощі для кваліфікації і притягнення винного до відповідальності саме за державну зраду. Заподіяння шкоди не лише суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а й іншим видам безпеки держави може бути як бажаним для суб’єкта результатом вчинення ним суспільно небезпечного діяння, так і може залишатися поза бажаннями і прагненнями особи, коли, наприклад, вчиняючи шпигунство, громадянин України переслідує винятково корисливу мету, керуючись корисливими мотивами.
4. Особливості техніко-юридичної конструкції диспозиції ст. 112 КК України є підставою різних підходів авторів щодо розуміння обов’язкових ознак суб’єктивної сторони передбаченого нею складу злочину. Такими вважаються винятково мотив, мета і мотив, мета або мотив, що не сприяє правильному їх тлумаченню працівниками правоохоронних органів і судовою практикою.

Ключові слова: склад злочину, суб’єктивна сторона складу злочину, злочини проти основ національної безпеки України.