Анотація

Проаналізовано підходи істориків права до категорії «історія українського права», пропонується її авторське визначення та періодизація в історичному вимірі. Визначений доктринальний підхід кафедри історії права та держави юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що полягає у визнанні первинності права перед інститутом держави. На нашу думку, з появою держави історія права постає як історія національного законодавства в його взаємозв’язку і взаємозалежності з регулюючою діяльністю держави – її адміністративними і судовими установами, організацією і діяльністю армії, поліції, каральними і тюремними установами тощо. Автор вказує, на те що історія свідчить про те, що суспільство може стабільно розвиватись в координатах замиреного середовища, а функцію інструмента замиреного середовища виконує право.

Метою статті є дослідження історії українського права:  поняттєвої, історіографічної та компаративістичної  складових її ідентифікації.

Стверджується, що вперше визначення поняття «історія українського права» здійснено не в Україні, а поза її межами. Плеяда юристів, а серед них і історики права, після поразки Української революції 1917–1921 рр., змушені були покинути Батьківщину і оселитися в сусідніх країнах Східної Європи. Підручник з такою назвою з’явився в умовах української еміграції на початку
1920-х років. Першість у цьому належить кільком дослідникам української діаспори, які не маючи жодних історичних, історико-правових джерел та архівних матеріалів, адже в абсолютній більшості збереглися в бібліотеках та архівних фондах радянської України. Проте, і в цих умовах вони змогли закласти підвалини для становлення відповідної галузі наукових знань.

Зазначається, що спадкоємницею збережених у діаспорі традицій, можна назвати кафедру історії права та держави юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, члени якої впродовж багатьох років обстоюють не лише назву навчального предмета «Історія українського права», а й доводять його генетичний зв’язок із правом Руської держави, інших національних державних утворень пізнішого періоду. З-під пера викладачів кафедри вийшло кілька посібників з історії українського права. Особливий наголос зроблено на творчості Олександра Шевченка, який став автором кількох підручників та навчальних посібників, що й досі широко використовуються в навчальному процесі юридичних факультетів України. В одному із них О. Шевченко актуалізував проблему періодизації українського права, де головним критерієм визначив еволюцію джерел права. На цих позиціях стоїть і автор пропонованої публікації.

У заключній частині роботи наголошено на прикладах у відмінностях в еволюції, сутності та змісті українського права від російського. 

Ключові слова: історія українського права, періодизація, джерела права, звичай, закон, історіографія.