Анотація

Правова природа прокурорського представництва та місія прокуратури в її діяльності поза межами сфери кримінальної юстиції, з огляду на особливості законодавчої регламентації цієї функції прокуратури, стають індикаторами контроверсійності їхнього концептуального праворозуміння уповноваженими суб’єктами правозастосування, що зумовлює потребу їхнього виокремлення, аргументування та визначення шляхів усунення чинників, що сприяють такому праворозумінню, а також внесення пропозицій щодо подальшого розвитку цього інституту.

Мета статті полягає у виокремленні та аргументуванні контроверсійності концептуального праворозуміння представницької функції прокуратури крізь призму правового аналізу релевантної судової практики.

Встановлено, що в умовах правової невизначеності, властивій представницькій функції прокуратури в Україні, як на рівні її нормативної регламентації, так і на рівні забезпечення належних гарантій її реалізації, практичне розуміння суті та механізму реалізації цієї функції прокуратури формується крізь призму правових позицій уповноважених субʼєктів правозастосування, переважно суддів.

Констатовано, що судова практика є досить варіативною та динамічною, що зумовлює потребу в її постійному моніторингові та правовому аналізі, з тим аби ідентифікувати тенденції її розвитку стосовно представницької функції прокуратури, зважаючи на те, що остаточно об’єкт прокурорського представництва, розуміння виключності випадків для такого представництва визначаються саме судовою практикою, що періодично зазнає змін, формуючи актуальний концепт та тенденції діяльності прокурорів щодо реалізації цієї функції.

Аргументовано контроверсійність концептуального праворозуміння представництва прокурором інтересів держави у сфері охорони дитинства; виключних випадків прокурорського представництва та місця прокуратури в механізму правового захисту інтересів держави уповноваженими субʼєктами; можливості визнання виключним випадком прокурорського представництва відсутність у відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у конкретних правовідносинах, бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Обґрунтовано потребу у законодавчому унормуванні пріоритетності захисту прокурором інтересів держави у сфері охорони дитинства; у внесенні правової визначеності у законодавчій регламентації механізму захисту інтересів держави уповноваженими державними органами у цілому та місця в цьому механізмі прокуратури, зокрема; у законодавчому унормуванні відсутності бюджетних асигнувань на сплату судового збору у відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у конкретних правовідносинах, як безумовної підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді. Визначено перспективні напрями подальших наукових розвідок у сфері досліджуваних питань.

Ключові слова: прокуратура; прокурор; функції прокуратури поза межами сфери кримінальної юстиції; представництво інтересів держави в суді; сфера охорони дитинства; правосуддя; контроверсійність; концептуальне праворозуміння