ISSN 2413-5372, Свідоцтво про державну перереєстрацію КВ №25381-15321 ПР від 07.01.2023 р.
Search

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ "ВІСНИК КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА"

Тимчасовий доступ до речей і документів як засіб отримання доказів у кримінальному провадженні: окремі проблемні питання

Тимчасовий доступ до речей і документів як засіб отримання доказів у кримінальному провадженні: окремі проблемні питання

Сторінки: 60-71
Рік: 2019
Видавець: ТОВ "Правова Єдність"
Скачати файл: 1_2019_starenkyi.pdf

Анотація

У статті, виходячи з результатів аналізу наукової літератури, матеріалів правозастосовної практики, результатів опитування практичних працівників, розглядається один із ефективних засобів отримання доказів у кримінальному провадженні – тимчасовий доступу до речей і документів, правова регламентація якого визначена у главі 15 Кримінального процесуального кодексу України. Звертається увага на наявність низки проблемних питань, пов’язаних із застосування тимчасового доступу до речей і документів як засобу отримання доказів, наявність яких не забезпечує ефективність кримінального процесуального доказування та дієвість функціонування цього інституту у кримінальному провадженні.

З урахуванням зазначеного, автором статті постановлено за мету дослідження проблемних питань тимчасового доступу до речей і документів як засобу отримання доказів у кримінальному провадженні та надання науково-обґрунтованих пропозицій щодо їх вирішення.

Робиться висновок, що застосування оперативними підрозділами тимчасового доступу до речей і документів на підставі доручення слідчого, прокурора призводить до неможливості визнання результатів такої дії доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони не відповідають вимозі допустимості – отримані неналежним суб’єктом. Пропонується розширити процесуальні повноваження слідчого, прокурора як суб’єктів кримінального процесуального доказування, надавши їм право доручати оперативним підрозділам проведення не лише слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а й інших процесуальних дій.

Для забезпечення належної реалізації засади змагальності у кримінальному процесуальному доказуванні, доводиться, що фіксація результатів здійснення тимчасового доступу до речей і документів як для слідчого, прокурора, так і захисника, повинна відображатися виключно у протоколі, який повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим ст.ст. 104–107 Кримінального процесуального кодексу України.

Ключові слова: доказування; тимчасовий доступ до речей і документів; отримання доказів; оперативні підрозділи; захисник; слідчий; прокурор. 

Тимчасовий доступ до речей і документів як засіб отримання доказів у кримінальному провадженні: окремі проблемні питання