Анотація

Розвиток інформаційних технологій разом із безперечними своїми перевагами привніс в наше життя цілу низку негативних явищ, які пов’язані з протиправним використанням засобів електронно-обчислювальної техніки і телекомунікації. Проте питання використання цифрової інформації  як доказів у кримінальному процесуальному законодавстві України є майже не врегульованим, зокрема, залишається не визначеним місце цифрових доказів у системі процесуальних джерел доказів (цифрові докази важко однозначно віднести до речових доказів або документів), крім того, під час проведення кримінального провадження виникають проблеми щодо правильної оцінки цифрових (електронних) доказів на предмет їх належності та допустимості, що, безумовно, не сприяє ефективному використанню цифрових технологій та джерел інформації у національному судочинстві.

Мета статі: аналіз проблемних питань визначення належності та допустимості цифрових (електронних) доказів під час проведення кримінального провадження, а також визначення і розкриття окремих принципів для їх правильної процесуальної оцінки.

У роботі розглядається сучасний стан теоретичних досліджень питання належності і допустимості цифрових доказів як в українській кримінально-процесуальній науці, так і за кордоном. Аналізуються особливості вимог щодо оцінки традиційних доказів і цифрових доказів у кримінальному процесі. Автором визначені особливості отримання (збирання) цифрових доказів з огляду на їх складну нематеріальну природу з метою їх подальшої позитивної оцінки за критеріями допустимості та належності.

Спираючись на міжнародний досвід, автор доходить висновку, в якому доводиться необхідність виділення окремих принципів допустимості та належності для цифрових доказів, розкривається їх зміст.

Обґрунтовується нагальна необхідність урегулювання цього питання як на законодавчому рівні, так і шляхом відповідних судових роз’яснень. Наголошується, що з огляду на специфіку природи цифрових (електронних) доказів забезпечення їх належності та достовірності в кримінальному провадженні пов’язане з оперативністю проведення слідчих (розшукових) дій, обов’язковим залученням спеціаліста, фаховою підготовкою всіх суб’єктів доказування та неухильним дотриманням ними рекомендацій роботи з цифровими доказами.

Ключові слова: кримінальний процес, цифрова інформація, цифрові (електронні) докази.