Анотація

У статті висвітлено питання вдосконалення кримінального процесуального законодавства та правозастосовної практики в контексті використання висновку спеціаліста як джерела доказів у кримінальних провадженнях. Проаналізовано нормативну регламентацію та наукові позиції до використання висновку спеціаліста як джерела доказів у вітчизняній процесуальній доктрині та європейських країнах.

Метою статті є виявлення змістовних і техніко-юридичних неузгодженостей нормативної регламентації використання висновку спеціаліста в кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків зокрема та інших – загальному (ординарному) та особливому – диференційованому порядку кримінального провадження щодо кримінальних проступків. Наведено практику використання та оцінки висновку спеціаліста судами, у тому числі ЄСПЛ. Запропоновані зміни та доповнення до КПК України, які регламентуватимуть порядок дослідження висновку спеціаліста в судовому розгляді в разі призначення розгляду в судовому засіданні з викликом учасників кримінального провадження.

Проведене дослідження, у тому числі й результати аналізу чинного законодавства, дозволили сформулювати висновок про юридичну невизначеність порядку формування (відповідно до двоступеневої процедури формування доказів на досудову і судову) та використання сторонами кримінального провадження та судом висновку спеціаліста як джерела доказів як на законодавчому, так і на відомчому нормативно-правовому рівні, що впливає на практику його застосування.

Ключові слова: висновок спеціаліста, докази, дослідження доказів, спеціаліст, кримінальний проступок, кримінальний процес, судовий розгляд, спрощене провадження.