Анотація

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу методологічних підходів до документування та розслідування шпигунства. У центрі уваги – теорія доказування як фундаментальний інструмент, що забезпечує системність і наукову обґрунтованість збирання та використання доказів у справах про шпигунство.
Метою статті є визначення ролі теорії доказування у документуванні шпигунської діяльності та вироблення рекомендацій для підвищення ефективності контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування таких злочинів.

Доводиться, що шпигунство становить пряму загрозу національній безпеці, а успішне викриття і доказування цього латентного злочину сприяє зміцненню державної безпеки та верховенства права у сфері протидії розвідувально-диверсійним посяганням. У статті пропонуються науково обґрунтовані підходи, які дозволяють правоохоронним органам ефективніше виявляти та документувати шпигунську діяльність в умовах сучасних безпекових викликів.

Наголошується, що успішне розслідування шпигунства потребує чіткого визначення предмета доказування – сукупності фактів, які необхідно встановити для доведення вини у шпигунстві (зокрема, факт незаконного збору або передачі інформації, що становить державну таємницю, зв’язок підозрюваного з іноземною розвідкою, умисел на шкоду державі тощо). Теорія доказування пропонує систему принципів, за якими кожен з цих елементів має бути підтверджений належними і допустимими доказами. У процесі розслідування шпигунства така теоретична база допомагає слідчим планомірно висувати і перевіряти слідчі версії, уникати випадковості при зборі доказів та забезпечувати їхню належну процесуальну оформленість. В результаті, дотримання наукових підходів доказування підвищує ймовірність успішного розкриття злочину і обвинувального вироку, стійкого до можливих оскаржень у суді.

У роботі докладно висвітлено основні методи збирання, перевірки та оцінки доказів у справах про шпигунство, що випливають з теорії доказування. Зазначається, що збирання доказів у таких справах має свою специфіку через високий рівень секретності злочинної діяльності.

Окрему увагу приділено специфіці документування актів шпигунства як невід’ємної складової процесу доказування. Під документуванням розуміється фіксація виявлених фактів протиправної діяльності у передбаченій законом процесуальній формі, щоби такі факти набули статусу доказів. У статті відзначається, що через конспіративний характер шпигунства його документування нерозривно пов’язане з проведенням контррозвідувальних та оперативно-розшукових заходів.

Стаття завершується акцентом на тому, що лише синергія науки і практики – впровадження сучасної теорії доказування в щоденну діяльність правоохоронних органів – забезпечить невідворотність покарання за шпигунство та захист національної безпеки України.

Ключові слова

теорія доказування, шпигунство, цифровий форензик, документування, розслідування, предмет доказування, інформаційні технології, державна безпека