Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження правової природи, змісту та особливостей укладення і судового розгляду угоди у кримінальному провадженні щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, передбаченому главою 37-1 Кримінального процесуального кодексу України. На підставі аналізу положень оновленого законодавства, зокрема Закону України № 4111-IX від 4 грудня 2024 року, обґрунтовано, що нова форма угоди є важливим елементом сучасного процесуального компромісу у кримінальній юстиції, однак її правозастосування потребує належного балансу між публічним інтересом та захистом прав суб’єктів господарювання.

У статті особливу увагу приділено процесуальному статусу юридичної особи як сторони угоди, визначено її право на представництво, право на захист та процесуальну автономність, розмежовано повноваження представника і захисника, підкреслено важливість добровільності волевиявлення при укладенні угоди. З’ясовано, що відсутність у чинній редакції КПК України гарантій участі захисника на певних стадіях провадження, обмеження у доступі до матеріалів справи, а також можливість укладення угоди за ініціативою прокурора без участі адвоката у разі формальної наявності «представника» юридичної особи, несе ризики формального погодження санкцій без належної правової оцінки дій. Обґрунтовано, що ефективна реалізація права на захист юридичної особи передбачає законодавче забезпечення її права на кваліфіковану правову допомогу незалежно від обставин визначення представника.

Розкрито зміст угоди, порядок її ініціювання, етапи досудового та судового розгляду, з урахуванням необхідності судового контролю за її справедливістю, добровільністю та законністю. Констатовано, що відсутність нормативно закріпленого переліку підстав для відмови суду у затвердженні угоди, недостатньо конкретизований зміст категорії «суспільний інтерес», а також нечітке регулювання щодо співпраці юридичної особи із стороною обвинувачення, становлять загрозу для реалізації принципу юридичної визначеності і рівності сторін.

На основі аналізу французької моделі Convention judiciaire d’intérêt public (CJIP), нідерландського інституту transactie та італійської процедури patteggiamento, обґрунтовано доцільність імплементації до національного законодавства окремих інституційних механізмів, які забезпечують вищий рівень захисту прав юридичних осіб, зокрема щодо обов’язкової участі адвоката, чіткого контролю за процедурою добровільності угоди та інституалізованого моніторингу її виконання.

У висновках сформульовано пропозиції щодо внесення змін до статей 483-17, 483-18 та 483-19 КПК України з метою належного нормативного забезпечення процесуальних гарантій юридичних осіб у спеціальному провадженні.

Ключові слова угода, юридична особа, кримінальне провадження, заходи кримінально-правового характеру, спеціальний порядок, представник, захисник, прокурор, судовий контроль, суспільний інтерес, глава 37-1 КПК України.