Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню правовідносин між прокурором, слідчим та оперативними підрозділами під час досудового розслідування воєнних злочинів у сучасних умовах воєнного стану. Розкрито їхню правову природу, зміст, структуру та функціональне призначення у системі кримінального процесу. Обґрунтовано, що зазначені правовідносини становлять цілісну систему владно-процесуальних зв’язків, у межах якої поєднуються керівна, координаційна та контрольна функції прокурора з професійною автономією слідчого й оперативною самостійністю спеціальних підрозділів. Визначено теоретичні та практичні засади процесуального керівництва у провадженнях про воєнні злочини, окреслено відмінність між процесуальним керівництвом і відомчим контролем, а також охарактеризовано вертикальні й горизонтальні зв’язки між суб’єктами доказування.

У роботі проаналізовано чинне законодавство України, міжнародні стандарти розслідування воєнних злочинів та практику їх реалізації у взаємодії прокуратури, органів досудового розслідування і оперативних структур. Показано, що ефективність документування та доказування воєнних злочинів значною мірою залежить від належної координації дій, єдності доказової політики та забезпечення законності використання результатів оперативно-розшукових і негласних слідчих дій. Висвітлено проблеми правозастосування, пов’язані з невизначеністю меж процесуального керівництва, колізіями між національними нормами та міжнародними стандартами допустимості доказів, а також відсутністю уніфікованих процедур взаємодії між відомствами.

Запропоновано напрями вдосконалення кримінального процесуального законодавства України, що передбачають чітке нормативне розмежування повноважень прокурора, слідчого та оперативних підрозділів, запровадження спеціальних процедур перевірки цифрових доказів, відтворення їх автентичності та підтвердження безперервності ланцюга збереження. Обґрунтовано необхідність створення національної системи управління цифровими доказами відповідно до міжнародних стандартів Європейської мережі судово-експертних установ (ENFSI) та Берклійського протоколу цифрових відкритих розслідувань (Berkeley Protocol).

Ключові слова: прокурор; слідчий; оперативні підрозділи; воєнні злочини; досудове розслідування; процесуальне керівництво; координація доказування; оперативно-розшукова діяльність; допустимість доказів; цифрові докази; міжнародні стандарти; ENFSI; Берклійський протокол.